*Союзники*

На уроках Даніеля я сиділа так тихо і уважно, як тільки могла. Він щоразу намагався десь мене підловити щоб покарати, але я була просто «янголятком».  Марк якось повернув каблучку і тепер директор не міг мене в чомусь звинуватити, хоча я була впевнена, що він про усе знав. Аліна щоразу намагалася зробити мені якусь підлість, але зараз це мене мало турбувало. Макс діставав мене, через мою обіцянку йому допомогти. Поки його спроби завоювати мою подругу були провальними і безглуздими. Кожного разу Крісті розуміла все неправильно і Максу добряче від неї діставалося.

А я кожного ранку прокидалася від того, що щоденник Аліани з усією силою вдарявся об двері моєї шафи. Вона хотіла щоб я почала діяти, знайшла  членів братства, дізналася більше про Пекельну Браму. Але це не було мені під силу, я намагалася їй пояснити що я безсильна, що вона просить допомоги не в того, але вона була переконана що я повинна це зробити. 

Весь свій вільний час я проводила у бібліотеці, переривала всі архіви ТИТАНУ, шукаючи хоч якусь інформацію про братство, потім я зрозуміла що це марно. Тоді я взялася за пошуки Пекельної Брами, але у світі смертних це те саме, що шукати голку в копиці сіна. Смертні так захоплювалися усім надприроднім, що майже у кожному місці можна було знайти вхід до пекла.

Мої дивні сни  уже кілька місяців мені не снилися, але цієї ночі я знову побачила один із таких. Мені снився темний коридор, пошарпані стіни і дивний звук, наче хтось кігтями дряпає стіну.

Я прокинулася із відчуттям, наче ці кігті роздирають мене на шматки.

• Поганий сон? – приємний жіночий голос не відразу здався мені дивним. Я була налякана сном, тож не одразу доперла, що в моїй кімнаті не повинно нікого бути  так рано.

Та коли мій мозок почав працювати швидше, я перелякалася ще більше бо побачила мерехтливий силует дівчини, який висів над моїм ліжком.  В результаті я заплуталася у ковдрі і звалилася з ліжка.

• Я не думала, що тебе так легко налякати, - насміхалася примара.
• Раніше мене не переслідували привиди, - пробурчала я, розмотуючи кокон із ковдри і своїх ніг.
• Можеш розслабитися, я не привид,- відповіла дівчина.  Я підозріло її оглянула. Вона висіла у повітрі, була цілком прозорою і легенько мерехтіла. Як на мене, звичайнісінький привид. 

Ну от де я так нагрішила, що зараз всі намагаються довести мене до божевільні. Можливо, я вже збожеволіла і все це просто моя хвора уява.

• Знаєш, а над тобою все таки весело прикалуватися. Ти на все так смішно реагуєш, - подушка якось сама полетіла у примару. Вона мене розізлила.  – Ну добре, вибач. Це я, Аліана.
• Прибийте мене хто-небудь, будь ласка, - застогнала я, натягуючи ковдру на голову. От я наче живу у магічному світі, маю надприродні здібності, але довкола мене таке діється, що навіть для мене є занадто дивним.  – Як?
• Сама не знаю, але мені здається що ти можеш бачити відблиски моєї душі, - пояснила дівчина, але зрозуміліше мені не стало.
• Знаєш, я не хочу нічого знати. Це уже занадто, - я зарилася в гардероб,  шукаючи свої джинси.
• Ми бачимо однакові сни, - продовжувала говорити Аліана. Ще трохи і моя голова просто вибухне. – Ну, точніше зараз я не можу їх бачити, але раніше бачила, коли була жива.
• Ти можеш замовкнути! – я не хотіла кричати, але те, що зараз відбувалося було просто божевіллям. Усе було неправильним, безглуздим і я так заплуталася, що  просто втекла.

Поки Аліана ображено на мене дивилася, я швидко зібрала свої речі і вибігла з дому. Мені потрібно було подумати. Все так несподівано звалилося на мене, що я просто уже не витримувала. Мені хотілося спокою і тиші.
До занять у мене ще було повно часу, тому я знову вилізла на горище. Сама не знаю чому обрала це місце, просто пішла туди і все.

Богарти одразу повисували свої голови і зацікавлено за мною спостерігали. Я всілася на розтрощений диван і просто закрила очі.

Всі ці таємниці розривали мене на шматки. Тато був у таємному братстві, за що нас ледь не вбили. Назріває війна, сотні безжалісних демонів можуть вирватися на волю і знищити все, що мені дороге. І в центрі усього цього опинилася я.

Я знову так розлютилася, що стілець, який стояв неподалік просто вибухнув. Я не хотіла нічого трощити, але відчай в мені був просто нестерпним. Богарти перелякалися і кинулася ховатися. Я налякала їх.

« Ти теж життя, але водночас ти смерть». Я згадала слова дівчинки із симуляції. Вона була права,  зі мною щось не так. Можливо, чорної магії в мені все таки набагато більше ніж мені б того хотілося. А що якщо я принесу тільки руйнування, що як Аліана марно покладається на мене.

Я повинна усе змінити. Батьки ладні життя віддати, щоб усіх врятувати. Я не можу їх підвести, я їм потрібна.

Потроху я себе опанувала. Страх оволодівав мною і мені в першу чергу доведеться боротися із собою.  Але я повинна зробити усе, щоб це змінити. Знати б ще як.

• Вибачте! Я не хотіла вас налякати, - мовила я, покидаючи горище.

Я зібралася прогуляти академію, але прямо на виході мене спіймав Даніель. Схоже він таки за мною шпигував. Він був таким «добрим», що навіть провів мене на заняття.

• Директор вирішив підробляти твоїм особистим провідником? – пожартувала Кайла.
• Хіба що на той світ, - відповіла я, підсовуючи підручники собі під голову.