Крила дверей
Живі двері
Коли Ліна пішла, відразу стало так пусто. Повільно стих шум за спиною. Довгі-довгі години панувала моторошна тиша. Сем стояв, готуючись до смерті і помсти.
Чому все так сталось? Вони любили свій замок, чесно виконували обов’язки, але все одно програли. Несправедливий світ...
І раптом Сем подумав, що такий вихід – не найгірший. Прохід в Долину заозерцям не дістанеться, бо він його завалить. Замок захоплений, але врятувалася більшість його мешканців. Хай Лін впав, та Ліни живі.
Десь зверху почувся шум. Хлопець підібрався, та лише десь через півтори години заозерці знайшли Семів коридор.
– Дивіться, тут є люди! – гукнув перший воїн, – та це ж той «ангел»!
– Відійди, хлопче, – кинув воєначальник заозерців.
– Тут вам не пройти, – тихо, але чітко вимовив Сем.
– Чого це? – звів брови воєвода, – А як ми попросимо тебе мечем або стрілами?
– З цього вам не буде ніякої користі. Дивіться, що написано зверху: ці двері можна відкрити лише повторивши подвиг Самсона, тобто віддавши життя за народ. Якщо я помру, то ви ніяк не відкриєте двері.
– Гм, спробуємо, – підійшов воєвода з оголеним мечем.
Сем теж дістав свій меч. Хай він не переможе, так хоч помре як воїн.
#4723 в Фентезі
#2832 в Молодіжна проза
Відредаговано: 16.05.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
