Глава 21

Діана

Перші години підйому — найважчі. Вкотре зраділа татовій любові до спорту, яка на щастя, передалася і мені. Заняття разом з Мейсоном не пройшли даремно та й спортзал для мене теж не на останньому місці. Для підтримки форми саме те, але головне, що сил в мене після тренувань побільше і я не так сильно задихаюся від навантаження.  

Коли ми зробили перерив, я навіть засмутилася. Це був тільки початок, а я вже хотіла подзвонити до Мейсона і все йому розказати! А ще накричати за те, що не заставляв мене їхати з ним! А потім знову розказувати. Клянусь, я почувалася малою дитиною, яка виходить на прогулянку з батьками і роздивляється все довкола, ставлячи різні запитання. В мене правда обходилося без питань і я просто роздивлялася все, будучи в захваті від природи.  

Еліот розмовляв з Вілом про те, що цього літа він планує ще поїхати в Австрію, а потім в Францію.  
— Після гір, відразу серфити, — мрійливо закрив очі хлопець. Він мені чимось дуже нагадував Тайлера, такий же непосидючий. Ось в ньому, як і в моєму братові відчувається дух авантюризму, — Не хочете з нами? — знову відкрив їх і поглянув по черзі на мене і на Віла. 
— Все залежить від Ді, — промовив Віл і глянув на мене.  
— Авжеж! — радісно підстрибнула від очікування нової поїздки. Плювати, навіть, якщо в тата свої плани будуть, я хочу поїхати з Вілом!  

Хлопці розсміялися.  

— Я казав, що її затягне, — з гордістю промовив Еліот, розправляючи плечі, — Гори так просто не відпускають.  

Додав і на якусь мить мені здалося, що в його очах з’явився сум тільки чому я так і не зрозуміла.  

Віл розклав палатку, в той час як я діставала наші запаси їжі. Треба було хоч чимось перекусити, а то підніматися ще треба було кілька годин, а без енергії в нас це не вийде.  
Я дістала лапшу швидкого приготування, пачку з вівсяними пластівцями і подумавши, вибрала друге. Джош розвів багаття і поставивши по обидві сторони нього палиці, ми повісили якусь каструлю прямо над вогнем. Я влила воду і почала чекати поки все закипить.  
Сіла біля Віла на повалене дерево, де вже сиділи Еліот, Олівер з дівчатами і напроти нас Джош, Аліса, Тайлер. Їм дісталося по пеньку.  
Було холодно, але на щастя, светр був досить теплий, а от Вілу справді було зимно і я це бачила. Щоб хоч якось зігріти його, сіла ближче і обійняла, тримаючи за руку, та схиливши свою голову на плече. Він теж досить тепло одягнувся, але чомусь ніяк не міг зігрітися.  
Високий хлопець зі світлим волоссям — Джош, побачивши, що ми сидимо досить далеко від вогню та ще й мерзнемо, сказав нам встати і на пару з Тайлером присунув повалене дерево ближче. Я з вдячністю глянула на нього і він ледь помітно кивнув. Я вже зрозуміла, що він тут найбільш відповідальний і в разі чогось, краще сказати йому. А ще мені було цікаво, що в нього за стосунки з Алісою. Він постійно кидав на неї погляди, коли вона не бачила, а вона іноді поглядала на нього. Просто друзі? Цікаво...  
Тайлер же будучи точно самогубцем, спокійно відповідав на тупі запитання дівчат, що теж вирішили, ніби похід — це найважливіша подія в їхньому житті. І якщо на Джоша Аліса кидала стурбовані погляди, то на Тайлера відверто злі. Захотілося стукнути його чимось тяжким і я була вдячна Вілу, що він на тих дівчат навіть не дивився. Але тут і моя заслуга є, бо як тільки він не розмовляв з Еліотом чи Джошем, я заставляла його розказувати мені якісь смішні історії. Взагалі, його цікаво було слухати. Він лише на кілька років старший, але таке відчуття, що на ціле життя. Я справді почувалася досить... Не достатньо розумною? Не знаю, просто дуже часто мені здавалося, що він дивиться на мене, як на дитину! Це обурювало, злило і смішило водночас. Здається, мені не вистачало цих всіх емоцій в житті і з його появою, вони знову прийшли.  

Ми сіли в коло, взяли те, що збиралися їсти і почали частувати, деколи перемовляючись і щось розказуючи. Атмосфера була дружня і тепла, мені було приємно знаходитися серед таких веселих людей. І головне, що всі різні, але зараз нас ніби об’єднала спільна пригода.  

*** 
Логан Хагіс повертався з роботи втомлений і роздратований. Останнім часом здається, що все, що він робить розвалюється, проектів все більше, ідей теж достатньо, а от ресурсів...  
Відкинувши папери на сидіння, чоловік відкинувся назад і прикрив очі, повільно видихаючи. Все таки йому треба у відпустку. Діана добре зробила, що поїхала, зараз він зривається на всіх домашніх і хоч вона не страждає. Втім, йому завжди здавалося, що вона найбільше його боїться. Хлопці спокійні і знають, коли і за що отримують на горіхи, а Діана завжди така... Правильна? На обличчі з’явилася ласкава усмішка: Ді дуже схожа на свою маму. Та теж була... Доброю, милою, хорошою дівчиною, тоді, як він зовсім іншим. Протилежності притягуються? Він відчув це на собі, адже прекрасна дівчина з голубими очима ніби причарувала його. Він був готовий заради неї на все, але... Все одно зробив боляче. Через одну помилку, перекреслив все. Вона не відмовилася від нього, пробачила і була до останнього, виховуючи їхню доньку і даруючи йому весь свій вільний час. Йому та Ді.  
В грудях гулко забило серце, важко згадувати старі і такі рідні моменти. Особливо, коли розумієш, що вони не повторяться, а твоя донька боїться сказати тобі хоч щось, ніби він за це її вдарить.  
Коли ж він втратив її? Коли одружився з Кетрін? Чи як тільки померла Елла? Тоді весь свій час він присвятив роботі і проектам будинків, щоб менше думати про ту кляту аварію, яка забрала життя в коханої йому людини. Це був наче вистріл... Швидко, різко, абсолютно несподівано і боляче. В той момент, як Ді дізналася про це, а дізналася вона з телевізору, адже про аварію літака передали по новинах, дізнавшись, який це рейс Логан відразу намагався додзвонитися до дружини, а потім до рятувальної служби... Їм сказали, що не вижив ніхто. Телефон впав, а Діана подивилася на нього очима повними сліз і почала кричати. Це була перша і, мабуть, остання її істерика. Вона не плаче тепер, не показує свого болю, ніяк не реагує, якщо їй щось не подобається. Тоді чоловік розгубився і єдине, що зробив опустився перед донькою на коліна і міцно обійняв, намагаючись підтримати і водночас тримаючись самому. Він не плакав, не міг, не хотів вірити, хоч і знав, що це правда... Біль здавила його, а він тільки й думав про те, що втратив її. І що не встиг наостанок сказати, як сильно любить. І Діана теж.  

За спогадами, він не замітив, як водій привіз його додому. Подякувавши і сказавши, що назавтра він вільний, Логан зайшов до будинку, де було звично тихо. Здалося, що поки Ді немає, то й близнюки почали тихіше поводитись, лякаючись  розізлити тата.  
«Треба буде купити їм щось», пронеслося в нього в голові. Діти не винні в його негараздах і зриватися на них йому дуже не хотілося... Тільки Кетрін могла витримати його такого. За це він дійсно вдячний їй. Вона не кричала у відповідь і не злилась, просто залишалася поруч. Мабуть, якби в них спитали на чому тримається їхній шлюб, слово — розуміння, підійшло б ідеально. Водночас він з повагою ставився до своєї молодої дружини, підтримував як міг і з радістю виконував будь-які забаганки, хоч вона дуже рідко просила щось для себе. Та й для дітей теж... Казала, що сама може заплатити, а Логан просто продовжував переводити певну суму на її рахунок. Так вони і жили. Спокій, підтримка, буйні сини і хороша донька. Здається, все про що тільки можна мріяти? Йому так здавалося. Але все таки він був надто втомлений, щоб замічати, ніби щось не так. А дарма.  

Ден і Кев сиділи в залі, їли піцу і про щось говорили. Добре, не сперечалися. Останнім часом вони постійно сваряться, що ж буде коли вони вступлять в «підлітковий період»? Чоловік одночасно лякався цього і чекав з якимось нетерпінням. 

— Хлопці, — сказав Логан, усміхаючись до синів.  
— Привіт, тату, — стримано промовив Ден, а Кев підбіг і обійняв.  
— Привіт. Що ви робите? — цікавиться, сідаючи біля них. На столі стояли два журавля з паперу і багато інших аркушів тільки зім'ятих.  
— Ми дивилися відео як зробити орігамі, в мене вийшло, а в Кева ні, — сміючись відповів Ден.  
— Правда? Не знав, що вас це зацікавить. Давайте я допоможу.  

Хлопці зраділи, що тато проведе час з ними, та й чесно, вони були впевнені, що в нього точно вийде краще зробити якусь тваринку, ніж в них. Вони і так весь день витратили на тих нещасних журавлів!  

Логан провів з синами ще дві години, поки не сказав їм відправлятися спати. Вже було досить пізно, але він знав, що і так майже їх не бачить, не можна, щоб вони думали, що робота для нього важливіша, бо це ніколи не було так і не буде.  

Діана ще зранку написала, що вони вже дісталися гір, але скоріш за все зв’язок там ловити не буде. Він і так знав це, але все ж хвилювався за доньку.  

Чоловік піднявся в спальню, скинув піджак і здається, тільки зараз зрозумів, що Кетрін не вдома. Здивувався і вирішив їй подзвонити, але її телефон теж був поза зоною.  

— Що за чорт? — здивувався і спустився вниз. Фріда все ще була на кухні, — Ти не знаєш, де Кетрін? — відразу спитав, чим мало не злякав помічницю.  
— Доброго вечора, містер Хагіс, — ввічливо сказала.  
— Доброго, — зітхнув, — Пробач. То ти скажеш, де вона? — нетерпляче повторив.  
— В салон поїхала. У вас завтра річниця, — нагадала вона і Логану стало соромно, що він забув. Вони ніколи і не святкували, але одного вечора, він прийшов дуже пізно, а на столі стояла приготовлена Кетрін вечеря, а сама вона вже спала на подушці, мокрій від сліз. Він ненавидів жіночі сльози, просто тому, що не знав як реагувати. А Кетрін... Вона сильна і він пообіцяв, що вона ніколи більше не плакатиме через нього. Тільки не вона.  
— Дякую. Я забув, — зізнався.  
— Ти нічого не їв, — звернула увагу і витягнула суп та поставила гріти.  
— Тобі не треба було так довго чекати, — усміхнено замітив.  
— Я вже збиралася на силу тебе годувати. Як там Діанка? — з ніжністю спитала жінка.  
— Наскільки я зрозумів — добре. Схоже, їй подобається похід.  
— Цим вона в тебе пішла. А раніше я була впевнена, що вона копія Елли.  

Вони замовкли, згадуючи покійну жінку. Все таки вона була чудовою. Логан знову побачив її образ, який з часом все тускнів, але для того, щоб нагадати її, треба було тільки глянути на фото або свою доньку.  

Логан почув звук машини. Кетрін щойно приїхала і він вирішив почекати з вечерею, поки вона не зайде. Чоловік визирнув у вікно і побачив як його дружина виходить з машини і повільно схиляє до неї голову, спираючись всім тілом. В салоні так вимотується?  

Вона зайшла всередину і здивувалася, побачивши Логана.  
— Привіт. Не знала, що ти вже приїхав, — сказала. На ній було звичайне плаття і туфлі на каблуці. Вона не дуже висока, тому намагалася компенсувати різницю за рахунок каблуків.  
— Не знав, що ти запізнишся, — пронизливо глянув на неї чоловік. Якби вона не жила з ним так довго, то точно б злякалася цього уважного погляду.  
— Ти приходиш тепер близько першої ночі, а до тієї години я б повернулася, — підняла голову і прямо зустріла його погляд. Вона не була з слабких, а тому він не міг чекати, що зможе так просто заставити її почуватися винною. Йому цього і не хотілося, але його... Ревнощі, мабуть, заставляли це робити. Він боявся втратити її, хоч і ніколи б в цьому не зізнався. А вона... Заплуталася в тому, що зараз відбувається в їхній сім’ї. Та й до того ж, кому б і треба було ревнувати, то це їй, адже Логану хоч і було 43, виглядав він молодшим і для багатьох осіб жіночої статі здавався привабливим.  
— Що ж... Повечеряєш зі мною? — чоловік вирішив не сваритися зараз з Кет, у них обох день був не з найкращих.  
— Я не голодна, — знизила тон, але голову не опустила, — А тобі треба поїсти. Вже страшно на тебе дивитися.  
— Дякую, Кет, — хмикнув, — Якщо я такий страшний, то може залишуся спати внизу, щоб не лякати ні тебе, ні дітей, — він звісно жартував, але Кетрін відразу нахмурилась. 
Вона підійшла до нього і обійняла настільки сильно, наскільки могла своїми тонкими руками. 
— Тоді я ляжу біля тебе, — промовила йому десь в районі серця, прижимаючись до свого чоловіка.  

Логан відчув на душі таке тепло, що сам поставив руки на талію дружини і сильніше стиснув її. Як же він скучав... І як вона.  

Логан легко підняв дружину на руки і поніс наверх в їхню спальню. Цієї ночі не хотілося сваритися, з’ясовувати стосунки та й до їжі діла вже не було. Їм обом потрібна була часточка тепла, ніжності, їхньої любові і пристрасті.  
*** 

Після недовгої перерви, ми пішли далі, не забувши прибрати після себе. За якимось негласним правилом, зі слів Джоша, більшість полянок, на які ми потрапимо повинні будуть бути чистими. Таким чином, хтось, хто тут зупинявся раніше, допомагає тому, хто ще буде йти далі, не залишаючи після себе гори сміття, яке довелося б все одно зібрати.  

Далі ми піднімалися мовчки, кожен думав про своє. Мені вже було все тяжче і тяжче підніматися, але я продовжувала йти, не зациклюючись на цьому і тільки правильно дихаючи.   
Віл йшов поруч і іноді подавав мені пляшку з водою. Тайлер і Аліса поводилися дивно і майже не розмовляли. Чомусь мене це схвилювало, мабуть, причиною стало те, що мені подобається їхня пара. Та й Тайлер з Лісою якось все таки змінюється. Він все так же веселий, але тепер я частіше замічала, що він над чимось роздумує, коли дивиться на неї і не можна не замітити його погляду в якому стільки тепла, що навіть я дивуюся. Вона однозначно йому подобається, але як щодо його парі? Я сподіваюсь, що це лише мої здогадки і він не заключав його на Алісу. Сумніваюсь, що такий вчинок можна пробачити. Та й чи варто?  

Я робила дуже багато фото!  Тоді, коли тато показував схожі знімки тільки з інших місць я все думала, як же було б класно, якби і я одного разу пішла з друзями в похід. Проблеми були лише дві: я мало з ким дружила на той момент і в похід без дорослих мене б не впустили.  

— Будеш? — підійшов Віл і простягнув мені шоколадний батончик, який я з радістю скуштувала. 
— Дякую.