4. Коротше нікуди!

Я прокинулася с першим лучиком сонця. Відкривши очі , я побачила велике вікно. Через нього пробивалися промінці сонця і як нібито запрошували з собою...

Стоп. Стоп. Стоп. Ел , коли ти встигла стати поетом?! А , яж вчора головою об землю вдарилася , а це я так розумію - наслідки.

Різко піднявшись з ліжка я чекала біль у голові , але її не було , так само як і слабкості або нудоти. Ну гаразд. Оглянувши себе , все на мені. Тільки от де я? Вчорашнього принца я пам'ятаю. Тільки не знаю хто він. Ну це на потім. Він , напевно, приїхав на роботу. Або це якась поважна персона , судячи з його зовнішності.

Взмахнув рукою , я очистила свій одяг і нарядила вже нові чобітки. Тепер то можна і збігати. Витягнувши голову з вікна я хутко оглянула базарну , в той час і головну площу , що повністю наповнена людьми і згадала , що сьогодні понеділок. Треба починати... Так то не високо , але чи багато людей побачать дівчину , в сукні , що стрибає з вікна? Думаю що ні! Кожен займається своїми справами. Ще раз подивилася на велику , простору , красиву але чужу кімнати і вилізла в вікно. Зістрибнула я в якийсь кущик. І зрозуміла що розірвала сукню. О Боже , дай мені сил пережити ці муки!

Якось вилізла з того дурного куща і похипцем поскакала до першого ларька. За ним працювала жіночка і продавала солодощі та випічку. Тещо треба.

– Вибачте жіночко , можна будьласка булку з ягідками і одне яблуко в карамелі. - та на мене зиркнула привітно і теж привіталася.

– Доброго, пані! Що це ви тут одні ходите? Негоже дівці молодій розгулювати по площадці. Ось , тримайте. З вас три срібники. Щасливо!

Я їй віддала три срібники і пішла до наступної лавки.

З годину походивши по базару , я накупляла собі дуже багато смачненького. І ніразу не було натяку на магію. Вся їжа яку я їла , пахла смачно і справжньо. Навіть ті цукерки пазли карамеллю. Ягоди пазли лісом і ... і ягодами. Я ще хотіла запитати де тут академія магії , але присоромилася. Тут не відчувається магії , то й люди не можуть знати про академію. 

Тож прийшов час купувати собі домівку.

Зайшовши до першого будинку , так сказати готелю, мене зустріла привітна старенька леді з величезною сукнею і капелюшком , як мій палець , на голові. Можливо це мода така, так як я багато зустрічала паней з таким експрес одягом. Перше що я зробила , це звіснож оглянула її. Вона теж це зробила.

– Доброго дня , Люба! Чого завітала? Містечко тобі для ночівлі , чи для життя? - почувся досить приємний голос жінки.

– Драствуйте! Мені для життя , будьласка. І як можна просторіший і приємніший на вигляд , до мене емм... скоро брат приїде і буде жити зі мною , просто. - треба було збрехати , щоб вона не злякалася мого майбутнього образу хлопця.

– Ох , так, так. Підійдіть ближче до он тієї дівчини , вона видасть вам магічну карту , через яку ви зможете відкрити двері своєї кімнатки. А тепер , мені треба бігти...

А мене трішки насторожило те , що в селищі люди не використовують магію , а вони впрям відмички магічні використовують. Дивно, да тільки.

– А ви можете мені сказати де тут академія магічних наук і бойових мистецтв.

– У вечері О 7:30, кімната в кінці коридору на право , під номером 47 , я буду чекати , не запізнись. - видала вона дуже тихо і швидко побігла в протилежній від мене дорозі.

Ну що ж , будем чекати і засилятися, а далі думати і гадати , як же мені поступати (в  Академію)

Взявши в жінки магічну картку я пішла шукати свій номер. Довго бродити не прийшлося, бо цифра 32 попалася швидко на мої очі.

Я притиснула синю карту до позолоченої дверної ручки і вони відченилися. Зайшла в красиву білосніжну кімнату , з видом , через панорамне вікно на місто. Дуже гарно все обставлено. Біля того вікна стоїть велике , двоспальне ліжко , застелене голубенькою білизною. Подивилася вправо, там стоїть шкафа з берези і маленький журнальний столик з трьома пуфиками бордового кольору.

Ліворуч від мене було ще дві двері. Одна вела в невеличку вбиральні з ванною кімнатою а інша ще в одну спальну кімнату. Незрозуміла , а де кухня? А , потім розберемося. Речей в мене з собою немає ніяких, а до побачення з тією жінкою , більше шести годин. Тому спати.

В 18:57. 

Спалося мені дуже зручно і солодко. Навіть снів не було. Побачивши через вікно захід сонця я швиденько зіскочила з ліжко і дістала з світового карману розчіску і , і все. Одягу я ніякого не брала. 

Завтра обов'язково треба прикупити.

Зібравши вже розчесане волосся в кінський хвіст, я зробила з нього косичку і закрутила бублика. Зійде!

Вибігла з кімнати на пошуки перепочівальні під номером 47.

Шукала не довго. Він був недалеко від мого спального комплексу. Все треба переставати говорити землянськими фразаму , а то здешні люди приймуть за ненормальну і на лікування відправлять.

Я постукала в двері три рази і мені їх відчинила та жіночка.

Кімнати була недуже простора , менша ніж у мене. Жіночка запросила рукою до невеликого столика де вже стояв чайний сервіз з пиріжками і заварником.

Я присіла за один стілець , те саме зробила і жінка. Ось тут ми вирішили і поговорити...

– Так, що ви мені хотіли розповісти? І скажете де знайти академію? - запита я відриваючи смачного , трав'яного чаю.

– Давай почнемо з того , що я Люсінда ієн Даркло Жар , це дуже давній рід , такщо не запитуй про це. А тебе як звати? Я звісно зрозуміла , що ти богиня , але не знаю імені. - теж відкрила трішки чаю жінка.

– А , звіть мене Лай. 

Давайте , щоб мені було зручніше писати я буду ставити букви : Елайора, Елайза , Лай - Е. А Люсінда - Л... Продовжимо.

– А повне ім'я... - Л

– Повне ім'я – Елайора, або Елайза. - Е

– Угу. Тепер розповім те , що ти хотіла. Академія магічних наук і бойових мистецтв розпочала раніше свою роботу. Новий ректор вирішив встановити практичні заняття для першокурсників в цьому році. За минулого ректора , у першачків були тільки теорії та основи започаткування магічного імпульсу , а якщо бойовик то тільки теорії і практичні заняття по володінню мечем. Тепер же все по іншому. А щоб не змінювати програму роботи на перший семестр , принц вирішив , що буде краще зняти три сірки( неділі) відпочинку, і вставити в навчальну програму. І трішечки змінивши програму по вивченню теорій , Його Високість добився того , що кожної неділі буде , два дні практичних занять. Звісно це буде четвертий і п'ятий день сірки після теорій. Тому було оголоше , що на цій сірці, до її кінця учні можуть подавати свою кандидатуру на право навчання в цьому закладі. Набір студентів закінчується через чотири дні , тому тобі треба трішки швидше думати щось з зовнішності , одягом, магією і йти завтра же подавати документи. Хочу попередити , в цьому році туди з'їхалося  купа дівок з завданням покорити нашого принца. Навіть із сусідніх держав примчалися , тому дівкою тебе там просто з'їдять. А тепер до головного. Дівчино , тут використовують магію тільки поважні персони , звичайним людям не положено. А магічні відмички , це звичайні картки намагнічені до дверей тієї чи іншої кімнати. Одна карта на одні двері. Магія в нашому місті дана тільки аристократичним лицям , тому ти й не побачиш жінку яка пересуває продукти по повітрю. Це не те , що заборонено використовувати її звичайним людям , вони її просто не мають. Або мають , але в віцотках , тобто навіть не вистачить на те , щоб зварити магічне зілля другого ряду.