6. Перший захват Блека.

Вже години три я сиджу біля дерева і думаю , як зняти одяг. Вже сходить сонце , а я ще досі знаходжуся в лісі. Ще є декілька проблем: перше , цей костюм мігічний і ніяк не знімається , а із-за рукавичок, що є частиною кофти я не відчуваю нічого. Друге, вже шоста ранку і треба йти до додому. Але в костюмі просто так не пройдеся. Третє, я хочу їсти і цим все сказано. Четверте, я не знаю , як використовувати сили. Навіщо треба було прикликати Мірея? Навіщо? Тепер горя не набирешся. Але сидячи , зняти проблему не зможу. Аби я знала , які сили маю... І навіщо цей встроєний годинник в рукавичку... Він досить дивний і має дивну будову: всього дві стрілки і п'ять поділок. При тому стрілки стоять.

Я недовго думаючи встала і пішла до міста... Може я вмію літати?

Треба спробувати.

– Взлітай! Лети драконе! Рік, я хочу повернутися. Що мені робити? Як рятуватися? Вогняна стріла! - я різко замахнулась рукою і в дерево полетіла одна стріла покрита вогнем. Коли вона врізалась в стовбур, те вспихнуло і через секунду на тому місці валявся попіл і декілька сухих листочків, з маленькими сухими гілочками.

– Ну хоть щось! А коли я стала вголос розмовляти сама з собою? Це все ти винний Рік, треба було розповідати правила користування до того , як розповів про чарівну команду. Точно! Чарівна команда! Рік, збавляй оберти. Ні? Сильно пафосно? Ну тоді простіше. Перевтілюсь... - секундою тому я стояла ще в драконьому костюмі , а зараз тримаю свого Мірея на руках. Все повернулось. Зате тепер знаю , як "скинути мантію''.

– Рік , ти як? - запитую я в Мірея , який лежить у мене на руці не подаючи признаків життя.

– Ти надто довго була перевтілина і частина моєї сили витікала некуди. Наступного разу будеш думати. Мені , щоб відновитись достатньо просто поїсти. Я хочу ізвивистого сиру... Мммм.

– Фу , ні. А може чогось іншого? Нащо тобі ця бридотина. Вона ж пахне за кілометр. 

– Якщо хочеш перевтілюватися в дракона , пахни як сир. І май совість, я не насміхався над тобою коли ти їла олив'ні каракулки. 

– Ти спостерігав за мною? Довго?

– Відтоді , як ти пересилилась в цей світ.

– Жах. Все, ходім збиратися в академію. Хлопець Елай відміняється, натомість в академію поступає Елайза , дочка збіднілого барона , що навіть не входить до кола членів середнього королівського знаття.

– Ти впевнена в своєму виборі? Можливо..

– Небійся , Рік. Можливо і будуть чеплятися, але тепер в мене проблем набагато менше. Посох знайдений і вже повернутий до світу богів , я це відчуваю. Нам всього лиш залишилось дізнатися особистість Блека і врятувати світ від сторонників його. Діло замалим, тому йдемо до академії здавати вступний екзамен, по дорозі якраз купимо тобі того жахливого сиру. Тепер я вічно пахнитиму ізвивистим сиром...

– Все буде добре. І до цього прекрасного, терпкого, найсолодшого у світі аромату ти ще встигних звикнути. А поки ходімо за ним

– Угу.

Пів годинни потому...

– Ну і де той твій сир? - пошепки запитую Ріка.

– Подивись направо і прямо, голову на 90⁰ і , ось він! Дивись який він прекрасний. Купляй скоріше , бо я не втримаюся.

Цей голос , що лунав з мого рукава був настільки єхидний, аж самій це почуття передалось.

– Дайте, будьласка ізвивистого сиру, три коробки по повному колу. - потім пошепки добавила. - Тобі на скільки цієї кількості вистачить?

Мені також пошепки відповіли...

– Ти знущаєшся?! Мені цього на три доби навіть не вистачить! 

– Рік! Обжора...Добавте ще двадцять п'ять кружків. Повних! - говорила я вже голосно продавцеві.

– Добре.І навіщо вам стільки цього сиру? Ну хоч ви його купили. А то б знову викинули.

– Ну раз таке діло, залиште мені ще п'ятдесят коробочок повних кругів.

– Юху! - почувся писклявий голосок з рукава сукні.

– Ам.. - не встиг продавець договорити , як я його перебила.

– Переносний будильник. Щоб не заснути по дорозі , а то в мене таке буває. Дякую вам за сир, бувайте.

– Як швидко минає час! І наука на місці не стоїть, зараз годинник переносний , а завтра що - ліжко. - продавець повернувся до мене спиною і в чомусь почав копошитися, а я взяла корзинку з сиром і пішла в напрямку ... а в напрямку чого? Я не знаю де академія.

– Рік, а підкажи, де знайти академію магії?

– Тобі треба йти в кінець села , аж там на кордоні з лісом побачиш замок. То академія, нам туди. І будь обережна, я відчуваю небезпеку. Тобі на Захід. І весь час прямо. Столиця не така велика , як здається, я за годинну її облетів. Ходім. Я вказуватиму дорогу.

– А уяви собі , скільки ж мені йти. 

– То в чому проблема, в тебе є крила. І дай мені сирок.

Той непосидючий Мірей виліз з рукава сукні і хутко підлетів до корзинки, відкинув простирадлочко і залетів до сиру.

– Мммм, як я довго не куштував його. Майже пів тисячоліття.

– Не весь їж. Тобі ще місяць триматись на цій кількості. А крила не можу , навіть не маю права використовувати в нижньому світі.

– Ой! Ой! Ой! Я відчуваю небезпеку. Вона рушила в напрямку академії. Ти знаєш куди рушати... А о ще дещо. Ти маєш особливі здібності. Твоя сумка , коли ти перевтілюєшся не проста , то портал. Із нього ти можеш діставати чарівні речі, але тільки один раз на перевтілення. Після використання сумки ти матимеш п'ять хвилин до обороту. За п'ять хвилин ти повинна вибити звідкись вакуума і заточити його в своїй сумці, розсіяти туман мечем. А після битви не забудь відновити все. Тепер давай. 

– Почекай , треба сховатися.

Я забула в невеличку розвилку і сховалася між будинками...

– А як мені літати?

– Ти не можеш літати! Тільки пересуватися. Не забувай, ти не просто Магічка , ти суперсильна. І маєш незвичайні здібності. Дізнайся всі сили свого костюму, давай. І запам'ятай , всього п'ять хвилин після використання...

– Угу, Рік, розправ крила!

Секунда , яскраве червоне світло, і от я вже стою в костюмі і масці. Відчувається якась легкість в діях і як нібито твій розум замінений чимось. Тепер діють тільки інцтинтки.