Розділ 4. Полонянка Міжмир'я

З іншого світу вкрадена, вона наповнить життям долину Істини і Правосуддя, що втратила лік часу.

Стародавнє пророцтво

Дівчина лежала на ніжній перині крила сплячого дракона, що мірно погойдувався в такт його могутньому подиху. Погляд рудої красуні блукав по стіні печери, а у свідомості пропливали спогади останнього дня. Дуже незвичайного дня.

Ще вранці вона, студентка Київського університету мистецтв, одна із найкращих учениць ректора Поплавського, не підозрюючи про майбутнє, прибігла на пари.

-Привіт Христе. Готова до свята? – Вадим, як завжди, наздогнав її в коридорі та влаштував «індійський танець» навколо Крістіни.

-Звичайно, у скільки збираємось? - Дівчина весело посміхнулася і підморгнула симпатичному хлопцеві.

-О п'ятій, Руслан умовив кастеляншу, і сьогодні можемо гуляти хоч до ранку.

-Супер! Хеловін вийде знатний. Не забудьте виставити гарбузи, а також ловушки-переляки для першокурсників.

Христина відповідала за музику на святі студентського життя і намітила собі з'явитися на третій поверх гуртожитку раніше за всіх, щоб встигнути підготуватися вчасно. Тому, одразу після пар, вона вбігла до своєї кімнати і почала збирати все необхідне. Ноутбук, зарядка, ліхтар, планшет (всяке буває, техніка може і підвести, треба мати можливість заміни), диски та флешки з гігабайтами музики, гітара. Потім забігла на кухню і запакувала у велику спортивну сумку лоток із салатом з крабових паличок, оформлений під «криваві мізки», упаковку сосисок, з яких збиралася на місці готувати «пальці мерця», кавалок ковбаси, кілька пачок вишневого соку для створення напоїв з кров’яним кольором та задоволено хмикнула. Усе. Залишилося зайнятися собою.

Із зачіскою довго не морочилася. Розпустивши по плечах своє вогняне хвилясте волосся, вона зробила невеликі начісування, створивши на голові справжнє вороняче гніздо. Чорні обтягуючі штани, і чорний топ виглядали стильно та привабливо. Стара спідниця бабусі, накинута зверху для першого жахливого ефекту і, в пару до неї, простора червона блуза, зав'язана вузлом на рівні живота, робили образ невпізнанним. Картину доповнила бандана з черепами та косметика у стилі готів. Просто супер. Дешево й сердито. Тепер покласти косметичку в сумку і можна йти. На збори пішло не більше півгодини.

Зупинилася серед кімнати та замислилася. Чогось не вистачало для повноти образу. Точно. Прикраси. Підійшла до столу, дістала скриньку і почала перебирати свої скарби. З-під недорогої, але яскравої біжутерії, з самого дна своєї скарбниці, вона дістала єдину справжню коштовність: бабусин браслет. Потримала його в руках, погладила пальцем камінь та одягла прикрасу. Вишукана золота річ у вигляді крилатої змії витончено обвила передпліччя, напівпрозорий камінь зміїного ока блиснув у електричному світлі і згас, схований під блузою. Так, бабуся була б задоволена, адже її подарунок не просто припадає пилом у шафі, а продовжує дарувати задоволення членам її сім'ї.

До гуртожитку було рукою подати. Христина вкотре пораділа тому, що знайдена нею цього року квартира знаходиться лише за кілька кварталів від студентського містечка.

Вона йшла і згадувала, як минулої весни вони з хлопцями влаштували галас на честь закінчення навчального року. Вона тоді випила більше, ніж варто було, і дуже сильно образила завідуючу гуртожитком, переплутавши кімнати та влетівши туди, де ця огрядна жінка влаштувала побачення. І що ще гірше, не змогла змовчати. Немов якийсь біс у неї вселився. Вона почала голосно реготати і звати хлопців, щоб глянули на сором. З того часу в гуртожитку вона й не живе. Та це їй не заважає. Друзів вона часто відвідує, а спокійна обстановка в орендованій квартирі дозволяє їй зосередитися на мистецтві. Що-що, а музику вона любила.

До гуртожитку залишалося всього нічого, але Христина вже втомилася. Навантаживши сумки, вона трохи не розрахувала сил, через що руки її вже не могли тягнути цей тягар. Треба відпочити. Вона озирнулася і дотягла ношу до трамвайної зупинки. Сіла на лаві, дістала навушники та ввімкнула класичну музику. Бабуся, що помітила її, здригнулася і перехрестилася, проходячи повз зупинку.

Повністю розслабившись, дівчина сиділа, слухала музику і гладила комір шкіряної куртки, що вона поклала собі на коліна. Футляр з гітарою прихилила поряд. Прогноз погоди обіцяв дощ у нічний час, тож насолодитись останніми променями осіннього сонця було просто необхідно. За цим заняттям вона не помітила змін, що сталися навколо неї. Густа мережа з блакитних блискавок огорнула зупинку, і вона поринула в сутінки. І довго ще міська влада розбиратиметься, куди зникло їхнє майно. І мама чекатиме свою недолугу студентку, ось тільки чи побачить її колись ще?

Христина різко змерзла. І ще якесь відчуття погляду, наче хтось уважно стежив за нею. Звичним жестом вона накинула куртку на плечі та розплющила очі. І заверещала.

Навпроти неї стояла істота, така несхожа на нормальну людину, що, побачивши таке уві сні, можна стати заїкою до кінця днів своїх. Огидне одутле тіло ніби служило підпорою змієподібної шиї, з якої дивилася очима без білків моторошна голова, що нагадувала по обрисах морду ящірки. Вся ця конструкція трималася на шести тоненьких ніжках, дивним чином вигнутих і схожих на лапки таргана. Воно дивилося на дівчину і облизувалося роздвоєним язиком. Від крику Христини істота відсахнулась, не дарма вона так довго займалася з учителями по вокалу. Її голос перейшов на ультразвук, а сама вона опустилася біля сумки на землю і затулила голову руками. Від жаху її трясло, вона вже попрощалася з життям.

Якоїсь миті дівчина відчула, що її хтось схопив за талію і підняв угору. Злякавшись ще більше, вона стала відбиватися, але не тут було. На все тіло немов накотилася хвиля втоми, і воно обм'якло. Христя встигла ще подумати про те, що це відбувається не з нею, і свідомість вкрила завіса, що занурила її в сон.

Прийшовши до тями, дівчина насамперед озирнулася і виявила себе лежачою на чомусь м'якому, відчувалося, що вона лежить на живій істоті. Зверху нависало склепіння печери. Погляд її впав на її власні речі, що лежать неподалік. Тепер, перебуваючи у повній владі монстра, вона боялася поворухнутися зайвий раз, намагаючись зрозуміти, що ж на неї чекає далі.