Глава 19

     Авто під’їхало, коли надворі світало. Мальовниче селище ще спало, окрім ранніх півнів, які галасували, нагадуючи про новий день. Влад, аби не привертати зайву увагу припаркував свій позашляховик якомога далі від людських очей. Сам чоловік сховався за закинутою спорудою, що стояла неподалік будинку в якому жили рідні Ксенії. Влад був впевнений, що дівчина з сім’єю гостює саме тут.

Стримувати свій порив було важко, хотілось увірватись до будинку, схопити Ксеню за плечі й заглянути їй в очі. Йому хотілось почути її голос, відчути знайомий запах, і нарешті отримати відповідь на питання - чому.

За думками й тривогами промайнув ще деякий час. Нарешті з будинку вийшов той самий чоловік, якого Влад бачив з Ксенею в кінотеатрі, він відчинив авто, кинув кейс на переднє сидіння, повернувся до Ксені, аби та поправила йому краватку, сів в авто та рушив з місця. Влад почекав, коли автомобіль зникне з поля зору і тоді вийшов зі своєї схованки. Він наближався повільними, однак впевненими кроками, в цю мить хвилювання не було, лише бажання швидше опинитись поруч. 

Ксеня збиралась повертатись до будинку, як несподівано її погляд впав на силует чоловіка, який наближався до неї. Вона застигла на місці, бо одразу впізнала в ньому Влада, його ходу, зріст, образ. Ксеня відчула, як її серцебиття пришвидшилось, тіло кинуло в жар, ще мить і вона втратить свідомість. Влад помітив її зблідле обличчя, як й те, що молода жінка ледь тримається на ногах, він швидко підбіг до неї та встиг впіймати, доки та не звалилась на землю.

- Влад. - прошепотіла, торкаючись колючої щоки.

- Не говори нічого. Тобі потрібно попити. - чоловік кинувся в пошуках води, однак Ксеня його затримала.

- Не йди, все гаразд. - Ксеня поглянула навколо. - Давай-но поговоримо в іншому місці, не хочу, аби сусіди зайвий раз пліткували.

Ксеня попередила маму, що відлучиться на деякий час, і щоб та приглянула за донькою. Опинившись в автомобілі Влада, Ксеня знову відчула, як її кидає в жар. Вона хотіла його роздивитися, торкнутись, аби переконатись, що перед нею справді він.

Влад їхав мовчки, вдивляючись на дорогу, він відчував на собі її пильний погляд, який пропалював наскрізь. Чоловік стискав кермо, бажаючи швидше опинитись в якомусь затишному місці. Влад з’їхав з ґрунтової дороги на безлюдну стежину, яка привела їх в поле. Він заглушив двигун та вийшов з машини, Ксеня залишилась сидіти, споглядаючи за чоловіком. Влад підняв руки, розминаючи спину, все такий же дужий і сильний він зробив декілька кругових рухів, тоді підійшов до авто, аби відчинити для Ксені двері. Вона вклала свою руку в його, відчувши, як струменем пронизало все тіло. Вийшовши з машини, дівчина вдихнула свіже повітря, яке змогло її трішки розслабити. Ксеня відчувала на собі погляд Влада, який стояв позаду. Ніхто з них не наважувався заговорити першим, очікуючи на ініціативу іншого. Нарешті Ксеня розвернулась, не витримавши важкого мовчання.

- Як ти знав, що я тут? - запитала хриплим від хвилювання голосом.

- Здогадався. Я бачив вас в кінотеатрі, у тебе мила донька. - відповів, не зводячи з дівчини погляду. 

- Влад, …

- Я думав, що знаю тебе. - різко перебив, відчуваючи, як закипає від люті. - Ти вирішила все за нас. Нічого не пояснивши, взяла й втекла.

- Ти нічого не знаєш.

- То поясни! - крикнув, не стримуючи більше емоцій, які накопичувались всі ці 5 років невідомості. Влад наблизився до Ксенії та схопив її міцно за плечі. - Ти мені принесла страждання. За що? Скажи!

Ксенія стояла важко дихаючи, вона не могла зізнатись у всьому, правда б його могла ранити та зруйнувати остаточно віру у людей. Зі зелених очей полились рікою нестримні сльози, Владове похмуре обличчя вмить змінилось, воно стало м’якіше, а погляд ніжніший, чоловік, який щойно міцно тримав дівчину за тонкі плечі послабив своє стискання. Він припав теплими вустами до її обличчя, цілуючи вогкі повіки, на якусь мить образа відступила, біль поступився емоціям. Вони вдвох впали на траву, випускаючи на довгоочікувану волю затамовані почуття. Звільнивши Ксеню й себе від обтяжливого одягу, Влад обціловував тіло коханої, викликаючи в неї стогони, які поєднались з його. Вони з’єднались в одне ціле, відчуваючи невимовну насолоду, обоє йшли на зустріч задоволенню, яке невдовзі привело їх до найвищої точки. 

Виснажені та схвильовані Влад і Ксеня лежали на траві, не поспішаючи відпускати одне одного зі своїх ніжних обіймів. Ксеня перевернулась на живіт та подивилась на Влада, вона ще в машині помітила шрам, який виднівся на його чолі. Вона лагідно провела пальчиками вздовж білої лінії, а потім нахилилась й поцілувала в це саме місце. Влад заплющив очі, йому було приємно та по-справжньому добре.  

- Звідки він у тебе? - наважилась все ж запитати.

Влад нахмурився, він перехопив руку Ксенії та підвівся.

- Ти впевнена, що хочеш знати правду? - запитав, поправивши те саме пасмо, яке досі вибивалось з її зачіски.

- Впевнена. Розкажи мені.

- Я потрапив в аварію, в якій ледь не загинув. Та, мабуть, там хтось вирішив, що мені ще не час. - вказав кудись в небо. - Я знаходився деякий час в комі, потім проходив довгу реабілітацію, зараз же все добре, живу повноцінним життям. 

- Коли це трапилось? - запитала схвильовано Ксеня. 

- Тоді, коли я знайшов твою записку зі словами прощання. Я не одразу її помітив. - додав якось сумно. 

Ксеня знітилась, вона відчула біль в його голосі, який знову вирвався назовні.

- Я не знаю, що мною керувало, але зараз я б нізащо цього не зробив, втім тоді я свідомо їхав на зустріч зі смертю. 

Ксеня притислась до широкої спини чоловіка, відчуваючи, як по її щоках стікають гіркі сльози. 

- Ей, ей, дівчинко, припини. Все вже позаду. - Влад кинувся витирати долонею краплі сліз. 

- Це все через мене, прости за це. - Ксеня вказала на шрам, а потім на серце, яке в чоловіка досі нило.

- Я хочу, але повинен зрозуміти, через що ти пішла, чому так неочікувано, чому так підло?