Кульбаба: дід чи баба?
Колосок
Самітній колосок несміливо озирався від ледь уловимого доторку вітру на свіжовикошеному полі. Здавалося, він відчував провину за те, що залишився жити, щоб подарувати життя зерняткам, які щедро наповнювали його тіло життєдайністю. Нарешті визначившись, кому передати свій скарб, він із щедрим усміхом та із почуттям виконаної місії піддався подиху вітру й гордо віддав своє багатство землі-матінці, яка дбала про нього з осені. Радіючи прийнятому рішенню, Колосок застиг в очікуванні дива. Й не помилився. Рука людини ніжно підібрала його й ув’язала у сніпок, який на Святвечір прикрашатиме Червоний Кут у хаті. Колосок стане своїм серед своїх, а Дідух, вив’язаний сподіваннями на радість і мир у новому році, гордовито всадиться серед святкових атрибутів.
Потрібність.
#382 в Різне
#64 в Дитяча література
#649 в Сучасна проза
Відредаговано: 29.05.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
