Культ Істини, книга друга, Шляхом Істини

9,60 Світ Психеї

                Наближався день, коли православною церквою проводиться Хрещення Води. Мені потрібна була водохресна вода, бо вона володіє здатністю зцілення енергетичних захворювань. У січні 1994 року, в день Хрещення Води, я пішов до церкви, яка знаходиться на селищі Червоний Городок в Кіровському районі міста Донецька. Прийшов я надзвичайно рано, бо було ще темно, а у дворі церкви знаходилося тільки три жінки. Трилітровий бутель з водою я поставив на стіл, біля якого буде стояти священик і проводити ритуал освячення води. На подвір'ї церкви поступово утворився величезний натовп людей.

              У належний час до столу підійшов священик і почалося богослужіння. Священик стояв трохи правіше від мене і в чотирьох метрах попереду мене. Людей тут було небагато, але стояли вони щільно. З лівої руки від мене стояли дві жінки, а за ними був порожній простір і паркан. До паркану підійшла жінка, яка має зріст близько одного метра і п'ятдесяти сантиметрів. Потім вона попрямувала до мене, але підійти до мене їй заважали люди. Тоді жінка протиснула між ними руку і спробувала доторкнутися до лівого рукава мого пальто. Несподівано невідомою силою вона була відкинута від мене. Жінка відлетіла метра на два і впала на землю. Вона піднялася з землі і голосно вилаялася нецензурною лайкою. Потім вона знову спробувала дотягнутися до мене рукою, але знову була відкинута невідомою силою. На цей раз вона впала на паркан. Жінка почала голосно лаятися нецензурною лайкою і з силою кинулася пробиватися до мене, але присутні біля мене люди перегородили їй шлях і з загрозою в голосі сказали:

              – Іди геть, відьма!

             – Відьма, відьма! Іди звідси геть!, - загомоніли навколо люди.

            Жінка пішла. Священик закінчив богослужіння і повільно пішов навколо церкви, освячуючи воду, яку принесли з собою люди. Коли церемонія освячення води закінчилася, люди потягнулися до виходів з двору церкви. Виходів було двоє. Одна хвіртка перебувала на західній стороні двору, а інша хвіртка на південній стороні. Людей було багато, тому рух до хвіртки був повільним. Я рухався до південної хвіртки недалеко від краю натовпу. Між парканом і натовпом людей був порожній простір, близько чотирьох метрів. Недалеко від мене, з краю натовпу з'явилися три жінки. Одну з них я вже бачив, бо це вона кілька хвилин тому намагалася до мене доторкнутися. Ймовірно, вона вирішила повторити свій досвід вже за допомогою своїх подруг. Інша жінка була середнього зросту, а третя жінка зросту високого. Жінки попрямували до мене. Жінці середнього зросту вдалося протиснутися до мене і доторкнутися рукою до правого рукава мого пальто. Її відкинуло від мене з такою силою, що вона в повітрі пролетіла до самого паркану. В паркані затріщали дошки. Я ж нічого не відчув. Побачивши, що сталося з їх подругою, дві інші жінки ретирувалися і кудись зникли. Після цього мене ніхто більше не турбував.

                Я дійшов до хвіртки і вийшов з двору церкви. Біля хвіртки стояла висока жінка, яка раніше стояла недалеко від мене під час богослужіння. Вона мені сказала:

              – Он як Вас атакували відьми! Ймовірно, Ви, Святий Чоловік. Я чекаю Вас, тому що мені треба поговорити з Вами.

              – Де ви живете?, - запитав я у неї.

             – На Текстильнику.

              – Я теж живу на Текстильнику.

            – Тоді давайте поїдемо до мене на квартиру, якщо Ви згодні, і там поговоримо.

            – Гаразд.

            Трамваєм ми приїхали на Текстильник. Будинок, в якому жила жінка, знаходився недалеко від будинку, в якому жив я. У себе вдома жінка розповідала мені про своє життя і про трагічну смерть свого чоловіка. Я уважно слухав її. Що я повинен був їй сказати? Що вона винна в смерті свого чоловіка, навіявши йому смерть своїми «передчуттями»? Цього не можна говорити, бо вона і так сильно переживає, та й чоловіка воскресити не вдасться, а моє повідомлення вбило б її. Я постарався заспокоїти жінку, а потім пішов додому.

               Часто в життєвих ситуаціях буває так, що диявол іноді провокує людину на злочин, навіюючи людині брехливі передчуття і некеровані людиною думки. Це відбувається тоді, коли людина чистим розумом і чистим сумлінням накопичує у себе небесну енергію. Шеол не може терпіти того, що у нього з'являються сильні потенційні противники – праведні люди, перед якими відкриваються двері в Світ Безсмертя. Шеол – морок, темер, пекло. За такими людьми полюють християнські «ловці людей», бо вони є слуги Мороку. Зазвичай люди добре знають, хто такі «ловці людей» і «посилають» їх туди, куди і слід посилати. В такому випадку Морок посилає до просвітленої людини свого представника – невидимого диявола, щоб той впливав на думки цієї людини і викликав у неї неправдиві передчуття, змушуючи людину створювати лиходійні ментали. Несподівана і дика за змістом думка з'являється в голові людини. Спровокована думкою дія автоматично виповнюється – лиходійство здійснюється, а світла енергія у людини зникає, бо вона була використана на злочинну дію.

                Навіщо потрібна була мені освячена в церкві вода в день Хрещення Води? Водохресна вода має кристалічну структуру, на відміну від простої води. Кристалічна вода має пам'ять. Водохресну воду, так само як і енергію, що накопичується в церквах, можна використовувати як для добрих дій, так і дій злих, саме тому чаклуни приходять до церкви. Чаклунам потрібна чужа світла енергія для спалювання накопиченої в своїх організмах чорної енергії і продовження власного життя, а також для використання чужої енергії в чорних справах. Водохресну воду використовують і для лікування багатьох хвороб. Людство знає багато видів захворювань, але види енергетичних захворювань людству вже невідомі. Я кажу «вже невідомі» тому, що до появи релігії «всепрощення» людство ці захворювання знало й уміло від них позбавлятися.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше