1,2 Темрюк

                  Біля початку степової річечки Темрюк оселилися зі своїми сім'ями запорізькі козаки Гузь і Божко. Імена козаків-засновників села Темрюк і рік оселення мені невідомі, так як і бабуся моя Мокрина, дочка козака Божка і дружина мого діда Гузя Івана Карповича, цього не знала.

                  Темрюк-ріка починається недалеко від стародавнього кургану. Більш за все назва «Темрюк» походить від галльського слова temer – страх, «місце, яке вселяє жах». У тих місцях в великій кількості жили змії, вовки та величезні удави. Останнє повідомлення про удава я отримав у 1946 році, коли місцеві селяни знайшли удава в степу на південь від села Темрюк поруч з тілом мертвої жінки. На південній околиці Темрюка в горі Вісла є цирконій та інші рідкоземельні елементи.

                  Темрюком козаки назвали свій хутір. В цей хутір переселилися з Карпат близькі й далекі родичі Гузя і Божка. Потім стали переселятися сюди українці-кріпаки з інших місцевостей, утікаючи від своїх поневолювачів. За двадцять років хутір перетворився на велике село. В часи царювання Катерини Другої, в село Темрюк переселялися люди з Сумської та Смоленської губерній. Російськомовні переселенці оселилися в нижній, за течією річки, частині села. Переселялися в Дикий Степ і німці з Німеччини – навколо Кам'яних Могил з'явилися німецькі села: Шинталь, Шинфель, Кіршвальд, 9-я колонія, 12-я колонія, та інші німецькі поселення. Нащадки першопоселенців села Темрюк з часом переїдуть жити на ріку Кубань, побудують там місто і назвуть його Темрюком в честь свого рідного села. У перші роки радянського панування в Темрюці було створено дві сільради – російськомовну сільраду для жителів нижньої частини села та українськомовну сільраду для жителів верхній частині села.

                    У діалекті жителів села я в дитинстві чув слова, якими користувалися ногайці, та інші народи, котрі жили у давні часи в Приазов'ї. Наприклад, провулки, по яких не їздили навіть підводи, називались словом «прафена». Ця назва має походження від єврейського слова «прахім» - квіти, й означає вона «квіткову» вулицю, бо в таких провулках могла бути лише стежка і цвіли лугові трави. Левадою темрючани називали заливні луки. Слово «левада» походить від арамейського слова «вада» - суха балка, та від слова «ле» - вектор; напрям руху. Левада – букв. «в сухій балці». У галлів словом «vade» позначався брід через річку, або через болотисте місце, а слово «vadi» має значення: бродяжити; байдикувати. Українське слово «вада» - яскраво виражена риса характеру. Слово «вада» закріпилося і в російській мові, котрим позначається «вода». Молоді люди вечорами бігали на леваду «для vadi» - байдикувати та проявляти кожен свою «ваду» (характер). Галльське слово «вада» було принесено з Європи на Близький Схід племенами галлів та «самар». Племена галлів були землеробами, а племена «самар» були пастухами, бо випасали овець і кіз. Галісійське слово «самар» має значення «кожух». Темрючани словом «бахарь» називали залицяльника та коханця. Це псевдо-українське слово походить від єврейського слова «бахур», що має значення «товариш», «приятель». Українське слово «гай» у єврейській мові означає «яр, ущелина». Псевдо-українське слово «ганок» має походження від єврейського слова «ган» - сад. Але галісійське слово «ган» має негативне визначення, тому й існують українські слова: «ганьба», «погань» і «це ган», тобто «циган». Але ці слова мають протиріччя із псевдо-українським словом «ганок».

                    У другій половині першого тисячоліття Північне Приазов'є було територією хазарського каганату. Коган (іврит) - цар. Російське слово «цар» має походження від єврейського слова «сар», котрим позначається «міністр», але не «правитель держави». У хозарському каганаті іудаїзм був державною релігією.

                     Місто Танаїс, котре знаходиться недалеко від гирла ріки Дон, було священним містом євреїв і духовною столицею хазарських каганатів. Назву свою Танаїс отримав від назви священиків іудаїзму, які називаються словом «танаї». У ті далекі часи Азовське море називалося морем Сурозьким. Ця назва має походження від індо-арамейського слова «сурья» - закон. На березі цього моря, в місті Танаїс, священики іудаїзму створювали закони, за якими жили громадяни хазарського каганату, тому море було названо Сурозьким. Після того, як київські князі розгромили хозарський каганат, євреї були змушені тікати з Танаїсу, тому море Сурозьке отримало іншу назву – море Азовське. Азов (іврит) – покинь; тікай! На території Хазарського каганату, звільненого від єврейського панування, було утворено Переяславське князівство, яке простягалося від південних кордонів князівства Київського і до міста Дербента на Каспійському морі.

                      Жителі Темрюка і довколишніх українських поселень корито називали не українським словом «ночви», а індоєвропейським словом «вагани». Слово «вагана», має одночасне значення «вмістилище» та «носій» або ж - «контейнер». Принесено воно було в Приазов'є германськими племенами з Індії. Слово «вагон» має таку саму історію походження. Відро темрючани називають словом «цеберка». Я не знаю, чому відро називалося саме так. Адже інформація галльського словосполучення «це бэрка» - має значення: «це люлька»; «колиска». Досить помітний слід у діалектах приазовського населення залишили іудеї, скіфи, греки та інші народності.