2,5 Коротке щасливе буття

                    Чудова золота осінь 1944 року! Німців прогнали, врожай зібрали великий, радянська влада, котра повернулась «на круги своя», «гайки не закручує», а осінь тепла, сита і радісна. Люди знову повірили в чудове майбутнє, яке «вже настало». Як мало людям треба для того, щоб вони забули пережиті негаразди і повірили в оманливе щастя земного «раю»! Люди різали свиней і робили ковбаси. Також, шинкувати цукровий буряк, заквашували його з хмелем в бочках і гнали з отриманої браги самогон, а з маку і меду робили цукерки дітям. Суботніми вечорами перед вихідним днем збиралися у заздалегідь обумовленого господаря, принісши з собою закуску домашньої смакоти і «гуділи» до ранку. Горілку з собою не брали, бо її на стіл ставив господар. П'яні суботні ночі проводили по черзі у різних господарів. З будинку господаря, в якому влаштовувалися комулядки, дітей відносили на ніч до сусідів, щоб діти не бачили те, що порушує загальноприйняту мораль і травмує дитячу психіку. Комулядки, чи борделядки, можна називати так, чи інакше, все одно зміст один, бо й комуна, чи комунізм – теж бордель. Ніхто з відвідувачів комулядок не скаже, що він іде на зборище в пошуках сексуального задоволення, бо й без цього всім людям це відомо, але причину борделядок завжди придумували пристойну. Ініціаторами комулядок в усі історичні епохи завжди були жінки. На роз’їзді в 1944 році чоловіків було мало – на одного доводилося по шість-сім жінок. На комулядках для жінок з'являлася можливість поспілкуватися з чоловіками в більш тісних умовах, і була надія на отримання, хоч трішки, хоч ледь-ледь, чогось аморального. Таке веселе, розгульне, в дусі слов’янизму, життя на роз’їзді тривало до самої весни 1945 року.

                     Мокрина комулядки не вітала, тому блязборища в своєму будинку заборонила, але суботні походи по вечорам в чужі будинки Ганни та Ївги на гулянки терпіла. Одного разу бабуся Мокрина поїхала в гості до своїх родичів. Ганна та Ївга скористалися нагодою і в суботню ніч у своєму будинку влаштували «шабаш». Мене відвели на ніч до сусідів, тому я дорослих людей в непристойних діях не бачив. Моїй сестричці Валі було лише півтора року, тому її залишили вдома. Після будь-якої дії завжди залишається безліч слідів, і повністю їх приховати нікому не вдасться. Мокрина повернулася з гостей додому, а обстановка в будинку їй сказала про те, що тут була влаштована гулянка.

                   – Влаштували в будинку бордель? - запитала у дочок Мокрина.

                   – Ні, ні! Нічого не було, - відповіли Ганна та Ївга.

                  Бабуся звернулася до моєї маленької сестрички.

                   – Валюша, в будинку гуляли?

                  Валя притиснула долоні до своїх щік і, похитуючи головою, стала видавати звуки, що імітують п'яні співи.

                   – Ах ви, суки дорослі! Намагаєтеся мене обдурити? - вигукнула в гніві Мокрина.

                    На роз'їзді дітей було багато. Комусь в голову прийшла думка колективно охрестити дітей, і він подав свою ідею жінкам роз’їзду. Жінкам ідея сподобалася, тому що з'явилася причина для пристойної «ну, дуже великої комублядки!». Стали готуватися до хрещення. Моя мама прийшла з роботи додому і сказала мені:

                     – Сьогодні, а може завтра, я приведу в будинок кілька жінок. Ти вибереш собі хресну матір. Жінки нічого не знають. Коли вони підуть від нас, ти мені скажеш про свій вибір.

                     Другого дня мати привела п’ятьох жінок. Вони, весело перемовляючись, розсілись на стільцях й на ліжко. Я стояв на стільці, вхопившись за його спинку, і щось співав своєю дитячою мовою. Моя пісня нікому не заважала, тому жінки уваги на мене не звертали, та раптом вони здивовано повернулися до мене і дружно розреготалися. Я замовк і здогадався, що якесь слово з мого дитячого лексикону на мові жінок позначає щось недоречне або непристойне, але, яке слово, і що саме в жіночому розумінні воно означає, я не знав. Коли жінки пішли з дому геть, мати запитала у мене, яку жінку я вибрав собі хрещеною матір'ю. Я сказав, яка жінка мені сподобалася і де вона сиділа, а тітка Ганна здивовано вигукнула:

                   – А у тебе, виявляється, «губа не дура»! Це дуже красива, інтелігентна і цнотлива жінка на роз'їзді. Вона з приїжджих, і у неї є велика пасіка, а ти любиш мед!

                    Пасіки у нас вже не було, і я не знаю, яким чином вона зникла.

                  Найблища до роз'їзду церква була в селі Благовіщенка, до якої було більше десяти кілометрів по степових путівцях. В ясний погожий день ранньої осені 1944 року чоловіки запрягли коней у кілька підвід. Посадили на підводи всю дітвору роз'їзду і в супроводі майбутніх хрещених батьків ми вирушили в дорогу. Проїхавши три кілометри, ми заїхали в Жартовський сад і зупинилися на перепочинок. Тут колись був хутір запорізького козака Жартовського. Від хутора залишилися тільки фундаменти колишніх будинків і сад. В саду росте бузок, яблуні, груші, сливи Ренклод, вишні Баргарони і суниці.