Культ Істини, книга перша - Самоствердження.

5,3 Становлення громадянина

                 Восени 1955 року розпочався новий навчальний рік. Все йшло своєю чергою – я вчився в школі, читав книги, займався в фотогуртку, бігав в кінобудку Клубу Піонерів, відвідував публічну бібліотеку і т. д. В грудні 1955 року я став ходити в Палац Піонерів і освоювати професію кіномеханіка. Вечорами я там «крутив» фільми. У кіномеханіка я став довіреною особою. Він тепер, іноді до чотирьох годин ранку, брав мене з собою як помічника для махінацій. Виявляється, фільмами торгували – робилися закриті нічні сеанси. Це давало неконтрольований державою дохід. Іноді о третій годині ночі я бував з кіномеханіком в більярдних залах, де відомі місту люди за одну партію програвали вартість корови чи будинку. Всьому побаченому, закулісному, я тоді не надавав ніякої оцінки, бо був всього лише свідком.

                 Я почав з чорного входу пізнавати Театр Буття інтернаціонального співтовариства і накопичував інформацію, правильну оцінку якому я дам уже в зрілому віці. Буття – театр. За гарним парадним входом театру «Інтернаціонал» знаходиться гардероб, в якому глядачі звільняються від зайвого майна. У залі для глядачів відвідувачі займуть місця відповідно їх соціального стану – хто на передніх рядах в партері, а хто і на гальорці. Але в Театрі Буття відвідувачі бувають не тільки глядачами, а й біомасою, котра створює сприятливі умови для існування Політичного Актора. В гардеробі у них відібрали майно, а в касі (в банках) вони залишили грошові накопичення. У залі біомаса буде наводити порядок, очищаючи його від сміття, і одночасно буде дивитися на сцені політичне шоу, де виступатимуть ілюзіоністи, які ошукують біомасу, і гумористи, котрі будуть направлять мислення біомаси в потрібне владарям русло. На сцені Театру Буття біомаса побачить також і політичний спектакль, званий «Історія», у якій близько 10% істинної інформації буде перемішано з інформацією збоченою, але так необхідною режисерам і сценаристам театру «Інтернаціонал». Неможливо увійти в Театр Буття з парадного входу і не бути обдуреним, тому що на сцені все виглядає красиво і правдиво, а за лаштунками знаходиться те, що ретельно приховується від біомаси – бруд і бордель, незалежно від релігійної і політичної системи «Інтернаціоналу».

                  Для того щоб не бути обдуреним, в незнайоме тобі співтовариство треба увійти з чорного входу. Але, користуючись чорним ходом, ніколи не забувай про те, що ти тільки глухонімий свідок і ти не повинен бути дійовою особою сценарію, що діється за лаштунками, бо ти станеш злочинцем. Також ти не повинен нічого говорити про те, що побачиш за лаштунками, бо тебе знищать. Спочатку треба дізнатися, яку небезпеку таїть у собі те, з чим, або з ким ти знайомишся. Тому і треба пізнавати індивідуум або колективну сутність з чорного ходу. Не може бути безпечною для тебе та сутність або організація, яка від тебе що-небудь приховує. Не може бути безпечним для тебе те, що не є частиною твого тіла, але і в твоєму тілі обов'язково є небезпечні для тебе сутності. Існування таїни говорить про загрозу, про небезпеку. Якщо від тебе хтось щось приховує, значить, він твій ворог. Можливо, не явний, а тільки потенційний, але все одно – ворог. Відносини сторін, де існують таємниці, не можуть бути чесними і бездоганними. А тепер уяви собі жінку, яка не має таємниць від чоловіка, і подумай добре над цим. Жіночі таємниці – необхідність Буття, існування якого неможливе без боротьби протилежностей.

                 Незнання закону не звільняє злочинця від покарання – на цьому заснований сортувальний механізм, іменований «Буття». Людина, котра знає, чи не знає закони природи, але порушує ці закони, обов'язково постраждає. Чоловік, який не знає або погано знає закони країни, в якій він живе – потенційний злочинець, незалежно від його чесності і справедливості. Цивілізованою може вважати себе тільки така людина, яка добре знає цивільні закони країни і моральні закони співтовариства, в якому вона живе, і бездоганно підкоряється їм, незалежно від того, подобаються їй ці закони, чи не подобаються. У такому ритмі особистого життя я зустрів весну 1956-го року. До цих пір я був лише свідком суспільного життя. Провидіння вирішило, що настав час, коли я повинен стати активним учасником життєвих процесів суспільства. Людство механізмом власної еволюції обрало паразитизм, тим самим, зумовивши моторошний кінець власного існування. Інтернаціоналізація та ксенократія створюють жорна, в яких перетираються долі людські. Кожна людина змушена робити для себе вибір: стати частиною одного з жорен або ж бути частиною продукту, який перетирається в жорнах. Іншого вибору немає. Прийшов і мій час зробити вибір.

                   По сусідству з Алексєєвим, в будинку якого ми знімали кімнату, на протилежному березі струмка стояв будинок, в якому жила багатодітна сім'я Латишенко. У цій шахтарській сім'ї було п'ять синів. Старший син разом зі своїм батьком працював у шахті, а молодший син ще не ходив до школи. Інші три сини займалися бандитизмом. Наймолодший з цієї бандитської трійці тільки почав освоювати одну з граней людського паразитизму. Пройде дванадцять років, і в перестрілці з міліціонерами один з цієї трійці буде убитий, а другий буде поранений в хребет, але після лікування в лікарні він буде засуджений до вищої міри покарання.

                  Одного разу теплим весняним вечором середній Латишенко з цієї трійки з двома незнайомими мені хлопцями підійшов до мене. Вони призначили мені зустріч наступного дня в 11:00 на ставці Бабакове. На зустрічі мав бути розроблений план пограбування невідомого мені об'єкта з подальшим його виконанням. Це був наказ. З такою нахабною дією шпани я ще не стикався. Тепер я повинний був вирішити свою подальшу долю. Стати бандитом я не міг за своєю психічною конструкцією. Якби я це зробив, то сталася б метаморфоза моєї сутності. Піти в міліцію було б найбільшою дурістю – це я вже знав з життєвого досвіду, тому що профілактикою злочинів у міліції не займалися. Приміром, на нашому селищі один злочинець, який недавно повернувся з в'язниці, попередив свого суперника про фізичне знищення. Суперник, знаючи що цей злочинець слів на вітер не кидає, взяв сокиру і став чекати свого супротивника біля будинку його нареченої. У міліції отримали повідомлення про майбутнє вбивство. Два міліціонера прийшли до місця майбутнього вбивства, і сховалися, в очікуванні розв'язки. Після того, як у «крутого» бандита була розрубана сокирою голова, міліціонери вийшли зі свого укриття і заарештували чоловіка, який і не думав ховатися. Справедливість здійснилась, але якою ціною!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше