10,5 Карміель

               Жити в тісній трикімнатній квартирі трьома родинами ніхто не збирався. Треба було шукати квартиру, і негайно. На другий день після нашого переїзду в Карміель я з Тамарою був в гостях, де і познайомився з румуном-емігрантом Йосипом. Йосип воловодів румунською, італійською, французькою та німецькою мовами, а в межах обмеженого спілкування володів і російською мовою. З невеликими труднощами, ми з Йосипом один одного розуміли. Дізнавшись наші труднощі з житлом, Йосип запропонував нам кімнату в своїй квартирі з оплатою 200 шекелів на місяць до того часу, коли ми знайдемо собі відповідне житло. Пропозиція Йосипа нас порадувала, бо 200 шекелів - це 60 доларів, а дешевше, ніж за 100 доларів, мебльовану кімнату в житловій квартирі знайти неможливо.

               У той же день ми і переїхали до Йосипа на вулицю а-Галіль, в будинок № 25 на четвертий поверх у кімнату площею 6 квадратних метрів. Кімнатка маленька, але за 60 доларів в місяць, та ще й з безкоштовним харчуванням, яке наполегливо пропонував нам Йосип - це вже дарунок долі! Йосип в минулому був працівником ізраїльської спецслужби, в результаті якої він став інвалідом. Йому дали ізраїльське громадянство, пенсію і трикімнатну амідаровську квартиру.

               В Ізраїлі є дві державні будівельні компанії - Амігур і Амідар. Амід - заможний. Дар - корінь слова, що дає визначення «затребуване ринком». Амідар - державна квартирна компанія. Амігур - можна зрозуміти як «заможне звіря», або ж «заможно живу», бо слово «гур» - звір, а слово «гара» - живу. Обидві ці компанії будують безкоштовні квартири для різного роду пільговиків. Амігуровські і амідаровські квартири даються пільговикам в довічне користування. Ці квартири не можна продавати і здавати в оренду, і в цих квартирах не мають права жити навіть родичі пільговика.

             У трикімнатній квартирі Йосипа ми повинні жити нелегально до тих пір, доки не знайдемо собі житло в зручному місці і прийнятною ціною. У Йосипа були дві невеликі собачки, яких він називав «дамами». Йосип спав в невеликій залі на дивані. У нього був музичний центр і величезна фонотека класичної музики, пісень та арій відомих всьому світу співаків екстра-класу. Відмінний телевізор з величезним екраном, музичний центр, фонотеку і безліч всіляких сувенірів - все це надарували Йосипу жителі Карміелю, а з магазинів Йосипу приносили безкоштовно їжу у величезній кількості, саме тому так наполегливо Йосип пропонував нам безкоштовне харчування.

            – Я в величезній кількості щодня викидаю відмінну калорійну їжу в сміттєвий ящик, - говорив нам Йосип.

             У квартирі Йосипа була ще одна кімната площею 9 квадратних метрів, в якій жила молода жінка на ім'я Міхаеля. Міхаеля, або Михайла, приїхала з Румунії і жила в Ізраїлі нелегально. Нелегали-румуни в Ізраїлі мають особливий статус - їх з Ізраїлю не депортують. Нелегали можуть працювати «по-чорному». По-чорному - це коли у людини немає банківського рахунку, немає національного медичного страхування, немає паспорта і немає прописки, таку людину беруть на роботу, але в штат підприємства його не зараховують, тому нелегалу платять два з половиною долари на годину, а зарплату видають готівкою. А у румунів-нелегалів особливий статус, так як вони мають право відкрити банківський рахунок, який в Ізраїлі є життєвою необхідністю, а також мають право на державне медичне страхування. Все це дає їм можливість отримати постійну роботу на підприємствах країни з повною оплатою заробітку. Чому таке ставлення до румунів, я поясню пізніше.

             Міхаеля працювала на заводі «Кетер». «Кетер» - завод, на якому виробляють пластмасові меблі. Робота на цьому заводі важка, якщо не сказати «каторжна». На заводі безперервний виробничий процес, тому що конвеєр не можна зупинити навіть на хвилину. Завод працює навіть в святкові дні. Простояти біля конвеєра вісім годин, безперервно працюючи як годинниковий механізм, при температурі повітря в цеху 40 градусів за Цельсієм, неймовірно важко. Необхідно ще врахувати і те, що продукцію з конвеєра доводиться брати гарячу і встигати акуратно її складувати. Для того щоб збігати в туалет, саме «збігати», а не «сходити», необхідно знайти собі заміну біля конвеєра. Одного разу у одного робітника заводу «Кетер» полопалися вени на ногах, але він не зміг покинути робоче місце до тих пір, поки йому не знайшли заміну. На той час, коли знайшли йому заміну, на підлозі утворилася величезна калюжа крові, але робочий знепритомнів тільки після того, як його замінили. В Ізраїлі немає статусу шкідливих і небезпечних робіт - на будь-якій роботі однакова мінімальна оплата праці - 4 долари на годину. Тільки в Тель-Авіві мінімальна оплата 6 доларів на годину. Завод «Кетер» - підприємство безперервного виробничого процесу, тому це підприємство працює навіть в святкові дні. Кожна субота в Ізраїлі за релігійними законами вважається святом, а працювати в свято категорично забороняється. У зв'язку з таким становищем на «Кетері» робота в суботні дні оплачується в трикратному розмірі - 300% годинної тарифної оплати праці. Виходить так, що робочий заводу «Кетер» в суботній день заробляє 144 долари США.

                Міхаеля, працюючи на заводі «Кетер», мала хороший заробіток, тому, коли вона пішла в декретну відпустку, то щомісяця стала отримувати 4000 шекелів декретних - це еквівалентно 1200 доларів США. Жінки в Ізраїлі йдуть у декретну відпустку за два тижні до пологів. На жаль! Міхаеля народила дитину, не будучи заміжньою. Син Міхаелі - громадянин Ізраїлю, бо він народився в Ізраїлі, а вона буде отримувати допомогу на дитину як мати-одиначка. Статус матері-одиначки Міхаеля матиме до виконання дитині двадцяти п'яти років, якщо вона протягом цих років не вийде заміж. При покупці квартири їй буде видано пільговий банківський кредит, а держава частково погасить цей кредит. Дитина Міхаелі отримала статус громадянина Ізраїлю, але сама Міхаеля все одно не матиме статусу громадянки Ізраїлю. Якщо ж Міхаеля вийде заміж за громадянина Ізраїлю, то цей шлюб не буде вважатися дійсним і ніде не буде зареєстрований, так як вона не єврейка.