10,21 Галілея Приморська

                 Будучи на авталі, я не тільки займався дослідженнями, а й працював, переробивши в квартирі меблі і зробивши трюмо для Тамари, а також я подорожував і їздив на риболовлю до моря Середземного. Я не належу до рибоїдів, тому кількість спійманої риби мене мало цікавила. Звичайно, я був незадоволений, якщо погано ловилася, бо мені було нудно, а велика кількість спійманої риби надовго відбивала у мене бажання ловити рибу. Риболовля для мене була активним відпочинком. Найчастіше я ловив рибу в Ако. Один літній рибалка в Ако ловив рибу варварським способом. Булку хліба він обмотував волосінню, до якої було прив'язано багато великих гачків, і закидав її спінінгом з берега на мілководдя, де не було великих хвиль. Риба зграєю кидалася з усіх боків до булки і атакувала її. Бризки води летіли на всі боки. Навколо булки на всі боки стирчало безліч гострих гачків, тому багато рибин уражались цими гачками. Якась рибина наколювалась на гачок так, що зійти з гачка вона вже не могла. Рибалка підтягував до берега снасть, знімав з гачка рибу і клав її в садок. Я спитав у цього чоловіка:

                 – Чому рибу ти ловиш таким варварським способом?

               – Я змушений ловити рибу таким способом, бо рибалити на рифах небезпечно, та й на рифах треба ловити рибу звичайним способом. До того ж, на рифах риба ловиться рідко. Я зі своєю старою емігрував до Ізраїлю з Ленінграда і оселився в Ако, щоб жити на березі моря, яке не дасть померти голодною смертю. Пенсію по старості ми отримуємо мізерну, якої разом з квартирними надбавками вистачає на те, щоб оплатити оренду квартири і комунальні послуги, а на їжу майже нічого не залишається. Ось дивись, я варварським способом ловлю рибу, але за дві години я наловив риби стільки, що нам із старою вистачить на цілий день. До того ж, ця порода риб на ринку коштує п'ять доларів за кілограм.

               Варварським способом ловив рибу тільки цей старий рибалка, а решта рибалок, ризикуючи переламати ноги, з обережністю пробиралися по коліно у воді по гострому і нерівному черепашнику до глибокого місця, де черепашник обривом йшов в глибину моря. У таких місцях завжди був сильний прибій, а величезні хвилі з силою розбивалися об риф. Ловити в цих місцях рибу можна тільки під час відливу впродовж чотирьох годин. З початком припливу висота хвиль збільшується, а необережного рибалку хвилею може скинути з рифу. У чоловіка, якого хвилею змиє з рифа, шанси залишитися живим занадто незначні. Одного разу знайомого мені рибалку, який емігрував до Ізраїлю з Придністровської Республіки, хвиля змила з рифа. Ніхто зі свідків того що сталося не в змозі був надати йому будь-яку допомогу. На щастя сталося те, що можна назвати тільки дивом, бо мого товариша величезна хвиля підняла і опустила на риф. Після цього випадку мій товариш ніколи більше не їздив на риболовлю до моря. З цієї ж причини біля рифів ніхто не купається. Але був один випадок, який здивував мене неймовірно:

               Одного разу я приїхав в Ако не на риболовлю, а купатися й засмагати. У цих місцях мало хто засмагає, тому на березі майже завжди безлюдно, а мені це подобається, бо в багатолюдних місцях я відчуваю себе незатишно. На березі в пластмасовому кріслі сидів худий малорослий італієць і пив пиво. Крісло йому, ймовірно, хтось дав з місцевих жителів. Італієць виявився товариською людиною, бо виявив бажання зі мною познайомитися. Суміш слів: німецьких, французьких, іспанських і італійських допомогла нам добре розуміти один одного. Італієць розповідає мені про те, яким чином він потрапив в Ако:

             – Я служу на кораблі, який часто приходить з вантажем в порт міста Хайфа. У Хайфі є прекрасні пляжі, але мені не подобаються галасливі місця, до того ж, у мене в Ако є приятелі, до яких я приїжджаю на відпочинок, коли мій корабель довго стоїть під розвантаженням і завантаженням. Мені подобається сидіти на самоті на березі, пити хороше вино, або пиво, і насолоджуватись красою моря.

                  Несподівано перервавши розмову, італієць піднявся з крісла і неквапливо вирушив по рифу до прибою. З рифа він стрибнув в хвилі і поплив в далечінь від берега. Я з тривогою спостерігав за ним, бо знав, що шансів благополучно вибратися на риф у нього майже немає. Плавав він недовго. Італієць підплив до рифу. Біля рифу він зник з мого зору, а потім раптово з'явився на гребені величезної хвилі, яка його підняла і акуратно опустила на риф. Італієць солдатиком, як пінгвін, в вертикальному положенні театрально опустився на риф і відправився по черепашнику до берега, але йшов він не так, як ходять по черепашнику, в якому безліч крабових отворів, і можна переламати ноги, а так, як ніби він йшов на стадіоні по біговій доріжці. Де він навчився цьому мистецтву, і як він може так спокійно грати зі смертю? Здивуванню моєму не було меж.

               Мені подобалося ловити рибу на рифах біля Ако, але рибалка в цих місцях для мене скоро закінчилася. У цих місцях рибу ловлять одні араби. Одного разу я стояв на рифі, який уступом виходив до морських глибин. По обидва боки від мене молоді араби ловили рибу. Я спокійно ловив рибу, але раптом відчув психічну загрозу ззаду себе і озирнувся. До мене наближався з загрозливим виглядом молодий араб потужної статури. За поглядами арабів, які стояли з боків від мене, я зрозумів, що мене збираються зіштовхнути в море. Така дія відбудеться непомітно, а моя смерть буде тільки нещасним випадком. Мені довелося піти звідси і більше в цих місцях не з'являтися.

                У мене немає образи на арабів і немає бажання звинувачувати їх в агресії. Тутешні місця завойовані євреями. Араби до цього завоювання жили в цих місцях спокійно і вільно, не відчуваючи життєвих труднощів. Тепер же вони на рідній землі живуть як зайві люди, не маючи роботи і можливості забезпечувати себе і своє потомство життєво важливими атрибутами буття. Євреї хитрі, і завжди ретельно продумують свої дії, щоб забезпечити свою безпеку. Євреї говорять арабам: «На цій землі ви – господарі, а ми – завойовники, тому податок на землю і життєвий простір ви платити не будете. Податок будуть платити тільки євреї». Це положення в якійсь мірі стримує місцевих арабів від збройного опору єврейській експансії, але енергія обурення в душах арабів накопичується і коли-небудь станеться вибух. У арабів немає доходів, які забезпечують пристойне існування, так як арабів на роботу євреї приймають неохоче і в малій кількості на самі трудомісткі і небезпечні роботи, та й платять арабам в мізерних розмірах. Але навіть в таких умовах араби живуть в п'ять разів краще, ніж прості люди в Україні.