Глава 7. Гормональний бізнес

- Дружині мільйонера легко віщати про те, як вийти заміж за мільйонера. Зауваж, я говорю «віщати»! Ніхто не знає, чи вийшла б вона за нього заміж, не потрап її саме цей мільйонер. Ніхто не знає, що відбувається у спальні у неї з її мільйонером. Ніхто не знає, чи він насправді мільйонер... Ти розумієш? Вчити - легше, ніж бути!

Естер розмахувала крилами. Зрозуміло, крил у неї не було, але коли вона починала жестикулювати, то здавалося, що замість рук у неї крила. Були теми, на які вона могла говорити годинами.

Вона була дуже розумна, ця запекла Естер.

- Звичайно, - погоджувалася Ольга. Вона любила, коли її переконання знаходили підтвердження у словах подруги.

- Так ось! - Естер добре говорила російською, але у хвилини особливого хвилювання починала трохи збиватися, - Ммм ... Як сказати? У вас в країні мільйонерів менше, ніж їхніх дружин, розумієш? І це ваша біда! Для того, щоб навчити, як вийти заміж за мільйонера, не потрібно бути його дружиною! Потрібно вміти навчити! А це вміє небагато…

- Ой, якби ти знала, чому в нас тільки не вчать, - зітхнула Ольга, - От подивись, тільки сьогодні прийшла розсилка.

Короткозора Естер наблизила обличчя до екрана. Вона одягала окуляри тільки в крайніх випадках і не дозволяла собі мружитися за жодних обставин.

Вона була некрасива, але страшенно приваблива. Знаєте, таке породисте обличчя, коли кожна деталь начебто не на місці, але все в цілому - одна суцільна чарівність.

Чарівність неправильності.

- Боже, - вигукнула Естер, - що це?

На екрані жінка середніх років буквально виповзала з власного декольте, розповідаючи про нумерологію, місячні дні, війни всередині себе, граючи очима, намотуючи локон на пальчик і закликаючи ставити «плюсики» тим, хто з нею згоден.

- Жанночка, Аделечка, Сашенька, це чудово, шукаємо позитивчику. Цю енергію треба взяти та використати для себе, коханої… Я сама перебуваю в цих емоціях, у цих відчуттях і в мене виникла потреба ділитися з вами…

Маленькі, нерівно підведені очі мовчки грали, не зупиняючись... Руки, при цьому, робили якісь маніпуляції в області декольте, яке займало більшу частину екрана. Жести не зовсім відповідали словам та інтонаціям, що, мабуть, не турбувало їхнього автора. Вона собі дуже подобалась. В цьому сумнівів не було... Перстеней на руках було достатньо.

- Так-так, у нас є енергетичні стволи, через мене проходять ці дві енергії. Я навчу вас запускати ці два потоки.

Іноді вона забувала про те, що очі «мають бути» з поволокою і її погляд ставав трохи скляним. Потім вона згадувала про це і поверталася у звичайну тональність.

- Починаємо практику, дівчатка… Проживаємо сильну небесну енергію. Зберігаємо її у своїй матці. Вдихаємо повітря через ніс.

- Ой, не можу, вимкни, - простогнала Естер, - мене нудить.

- Як? - Розсміялася Ольга, зупиняючи запис - Ти не перейнялася?

- Бідолашна, - продовжувала знущатися Естер, - Їй потрібно одночасно показувати ямочки на щоках, яких немає, шарм, якого немає, сексуальність, якої немає, і всі її старання показати те, чого немає, на очах.

- Але її впевненості в собі просто позаздриш, - сказала Ольга, - На жаль, багато чого, про що ти говориш, видно тільки нам... Практики жіночої сили та академія гейш... Вперед, Жанночки та Адельки…

- Гормональний бізнес! - сказала Естер.

Ольга розсміялася.

- Ти геній! Це буде назвою наступного курсу! Ти хотіла сказати «гармонійний»?

- Це не має значення, що я хотіла сказати! Важливо, що я сказала! І не перепитуй!

- Мені хочеться танцювати з тобою, Естер! Цю фразу теж треба записати та використати! Яка різниця, що ти хотів? Важливо, що вийшло!

- Дарую! - махнула рукою Естер, - Я сьогодні відлітаю в Париж і ввечері танцюватиму з Ніколя! Успіху тобі в гормональному бізнесі!

Задзвонив телефон.

- А ось і він, мон пти круасан, - Естер взяла телефон у руки, але не підіймала слухавку. Почекала кілька секунд і продовжувала по-французьки, - Коханий, як я скучила. Де ми танцюватимемо наше танго сьогодні ввечері?

Ольга вийшла до іншої кімнати. Вона не все розуміла, що говорила Естер, але не хотіла нікого бентежити. Хоча, треба віддати належне Естер, та не бентежилася. Цьому слід було повчитися. Коли вона говорила з Ніколя, вони були лише вдвох у всьому світі. Всі емоції Естер були на її обличчі. Хоча на своїх заняттях вона говорила, що так теж можна.

Можна все ховати, а показувати вибірково, у потрібний момент.

А можна - навпаки. Показувати все й одразу, але вчасно ховати щось одне. Це теж справляло враження.

Естер була докою в спогадах. Коли вона говорила про свого Ніколя, він здавався не чоловіком дуже і дуже середніх років, а хмарою, яка огортає і ніжно торкається тебе.

Ольга ніколи його не бачила, і образ Ніколя формувався лише з оповідань Естер. І цей образ був просто чудовий. Тут був і тихий сум, і перевірена роками ніжність, і відчайдушне захоплення, і суто французьке схиляння перед жінками взагалі і єдиною жінкою, яка створювала його світ, - Естер.

- Ну що, чекає-не-дочекається? - Запитала Ольга, коли Естер закінчила розмову та увійшла до неї в кімнату.

- О, як я його хочу! - Вигукнула Естер, дістала помаду і почала підфарбовувати губи, - о котрій годині ми виїжджаємо в аеропорт?

- За годину, - відповіла Ольга, думаючи про те, що й Естер, і її чоловікові вже «добре за п'ятдесят».

О, як я його хочу!

Як славно особисто знати жінку, яка у 54 роки відкрито заявляє подібне. Ти розумниця, Естер! Він, мабуть, там, у себе під Парижем, відчуває, як ти його хочеш.

- Ти знаєш, багато років жінці нав'язували думку про те, що треба бути скромною і соромитися своїх природних бажань, - Естер начебто почула її думки, - а у вашій країні на таке виховання наклався ще такий собі радянський унісекс. Я вірно називаю?

- Я розумію, про що ти говориш, - відповіла Ольга, - тільки зараз все навпаки - всі почали виставляти напоказ навіть те, що можна було б і притримати. Ось у тебе це виходить природно, а в інших…