Глава 12. Коли потрібно викидати старі туфлі

Дуже важко мати справу з порядними та добрими людьми. З негідниками куди простіше, скажу я вам.

Наприклад, ви їдете відпочивати з вашим коханим, і знаєте, що він не має грошей. Ну чи мало.

А у вас є. І ви можете і хочете взяти участь у витратах.

І що виходить?

Ви не просто даєте йому гроші, а ви ще вигадуєте сценарій, як зробити так, щоб він не образився, не відчув себе приниженим, не відчував ніяковості, у момент, коли він їх бере.

Чи не абсурд це?

Безумовно, було б набагато простіше, даючи йому гроші на відпочинок, дати йому паралельно зрозуміти, що, мовляв, милий, ти так і не доріс до того, щоби нормально забезпечувати свою жінку… Але… У кого насамперед буде зіпсований відпочинок від цього? Ви думаєте у нього? Ви - наївні як дитина!

Крім того, він - людина хороша. Навіщо ж його ображати?

І виходить, що ви й гроші даєте, і обіграєте все це якимось спеціальним чином. Добре, якщо дурнею не доводиться прикидатися - мовляв, у мене тут зайві грошики виявилися, то візьми, щоб я даремно не витратила…

О-о-о, дівчатка…

Ви відчули, з якою інтонацією я написала це о-о-о?

Ті, для кого ситуація знайома, напевно, відчули.

Клята порядність!

Тільки вчора Ірина на семінарі активно вправляла мозок усім нерішучим повільним куркам, які терпіли, терпіли, терпіли, а потім раптово зрозуміли, що більше так бути не може! Терпіти більше не можна! Життя одне! У нещасної мами не може бути щасливої ​​дитини! Чоловік, який не тішить тебе, не повинен бути твоїм чоловіком, навіть якщо у вас троє дітей і він чудово заробляє! Навіть якщо він іноді приносить тобі каву в ліжко і купує квіти за власний кошт (а не приносить те, що залишилося від привітання колег на корпоративі). Навіть якщо ви маєте про що згадати та ви будували плани на майбутнє.

Одним словом.

Вони терпіли-терпіли, а потім зрозуміли.

І як ви думаєте, що вони зробили?

Не вгадали.

Вони залишилися на тому самому місці та продовжували терпіти.

Для одних терпіти означало не отримувати пристойний подарунок на день народження, а для інших…

О, скільки випадків пройшло перед очима Ірини, коли до неї на семінар приходили й з підбитим оком, і в порваній сукні, і з сумкою, порізаною на тонкі смужки й з каблучкою, де був зовсім маленький діамант, що принижує людську гідність.

Їх справді було багато.

Цих курок.

Тобто жінок, які терплять і страждають відповідно до своєї здатності терпіти та страждати.

І кожна з них, дивлячись на сусідок по групі, любила сказати: «Будь я на твоєму місці…»

Потім сміялися. Місцями змінюватися не виходило. Тільки у грі. Та й то - не завжди.

«Якби мій заробляв так, як твій, то я б… Ніколи в житті я не влаштовувала б йому сцени з приводу того, що він пішов пити пиво з друзями»

«Якби мій дбав про дітей так, як твій, то я б… Ніколи в житті я не дорікнула б йому в тому, що в нього маленька зарплата»

«Якби мій мав свій бізнес, як твій, я б… Ніколи в житті я не наполягала б на тому, щоб він проводив із сім'єю більше часу»

«Якби мій…»

Чужий майже завжди був кращим. Якщо вже не в абсолютному вираженні, як кажуть, то в якихось нюансах.

І кожна вважала, що проблеми подруги - це начебто зовсім і не проблеми, а так, нісенітниця… Ось її б у мою шкуру…

І продовжували терпіти.

Ірині дуже подобалася метафора про те, що «перш ніж купити нові туфлі, ви ж не викидаєте старі?». Так і із чоловіками. Спочатку знайди заміну, а потім уже… роби «від воріт поворот старому». Метафора, що не говори, була чудовою.

- Добре, що чоловіки про це не знають, - по секрету повідомляла Ірина своїм слухачкам, - насправді, адже вони теж, купуючи нові кросівки, не викидають старі.

- У чоловіків все по-іншому, - майже хором відповідали курки, тобто жінки, які терпіли-терпіли.

- Ну, звичайно, - передражнювала їх Ірина, повністю відповідаючи ретельно створеному образу тренера-подружки.

Дивно бувало…

Коли вдома на неї, в буквальному сенсі, «знаходило», вона чітко розуміла: потрібно просто зайти на сайт знайомств, підняти свою анкету, додати пару фотографій і якийсь розумний заклик, що дає зрозуміти малоліткам та маніякам, що з такими вона не переписуватиметься, і… вперед. За кілька днів з'явиться…

Хто?

Ні, звичайно, ні Ален Делон, Дональд Трамп, ні навіть просто звичайний нормальний гідний чоловік, можливо, і не з'явиться. Але… з'явиться можливість його знайти, зустріти, життя злегка чи не злегка пожвавиться, почнеться гра слів із відтінком флірту, передача м'ячика з рук у руки, фривольні думки, гра…

З'явиться гра!

Ось!

Ось те, чого їй катастрофічно не вистачало у житті. Ігри!

Мені з тобою нецікаво.

Я втомилася жити у почутті постійної незадоволеності.

Мені нудно з тобою.

Ти мені не цікавий.

Коли у нас були побачення, коли ми тільки починали зустрічатися, у мене був ммм, драйв, кураж, кокетство, що завгодно, чорт забирай, але щось було! я відчувала себе жінкою. Об'єктом закоханості. Об'єктом бажання. Суб'єктом ще хрін знає чого… А тепер?

А тепер він заробляв у п'ять разів менше за неї, вважав, що новий шампунь - це цілком гідний подарунок до якоїсь дати, не цілував у голе плече навіть якщо це плече було оголене навмисне і буквально маячило у нього перед очима, не помічав нафарбована чи не нафарбована, впритул не бачив нової сукні, не захоплювався, не говорив про «животик», не нагадував, що треба одягнутися тепліше і не обіцяв, що «приставатиме», як тільки прийде з роботи.

Ти не помічаєш, любий, що я плачу за все?

Ти знаєш, як називаються чоловіки, які дозволяють жінці платити за все?

Гадаю, знаєш.

У кожного - своє життя. І людина в жодному разі не повинна змінюватися сама або змінювати щось на догоду іншому. Правда? Ти згоден?

Але в цьому випадку є одне велике питання.