Глава 16. Фрак із костюмерної Талдикіна

Мийте думки, панове! Мийте ретельно, з милом та мочалкою. Добре «тріть» ті місця, які особливо забруднились!

Її бабуся говорила «я не знайомлюся на вулиці», її мама говорила «я не знайомлюся в метро», а вона сама говорила «я не знайомлюся в інтернеті»… Що буде говорити її донька?

Горде сімейство. З принципами та засадами. І як вони з'явилися на світ?

О, Естере, моя люба мудра Естере, скажи мені, що ти думаєш про наших чоловіків? Вони відрізняються від ваших, іноземних, чи ні?

- Пам'ятаєш я сміялася, коли ти розповіла мені про "середню температуру по палаті"? Мені дуже подобається це порівняння. Коли я приводжу його у своїх лекціях, аудиторія захоплюється. Хто це вигадав? Втім, це не має значення.

Чоловіки взагалі відрізняються один від одного. Як і жінки. Як можна говорити про чоловіків чи жінок взагалі? Всі узагальнення насправді є брехня.

І я щойно збрехала тобі знову, узагальнивши всі узагальнення! Ну ти розумієш, про що я говорю… Ми дуже любимо робити суб'єктивні висновки та починати когось навчати, ґрунтуючись на наших суб'єктивних висновках. Це жахливо, тому що зараз вчити можуть усі. Але я не про це…

А про що? Я сама себе збила!

Скільки разів ти зустрічала розумні думки про те, що «французька жінка ніколи не вийде з дому без манікюру та зачіски», «німкеня спочатку зробить кар'єру, а потім вже народжуватиме дітей», «іспанці - пристрасні коханці й навіть трохи агресивні», «грузинський чоловік ніколи не залишить свою матір», «єврейська дружина завжди пристосується до будь-якої сімейної ситуації», «російський чоловік - це широка душа і любов до випивки», «італійка ніколи не терпітиме грубість від чоловіка», «будь-яка американка спокійно віддасть дітей на виховання чоловікові після розлучення»?

І що? Ось прямо будь-який чи будь-яка?

Є француженки, які спокійно ходять вулицями з обдертим лаком та кудлатою головою. Повір, від цього не перестають бути француженками. Є німкені, які народжують о 18-й, а потім уже роблять кар'єру. Або не роблять. Це що обов'язково? В Іспанії теж є байдужі та флегматики. У єврейських сім'ях також бувають розлучення. Серед росіян - повно прагматиків та людей, які думають про свою вигоду. В Італії відкриваються історії, коли жінка десять років терпіла побої та знущання від чоловіка. Американки теж думають про те, що дітям краще з матір'ю, ніж з батьком, боячись, що батько не зможе до ладу про них подбати навіть якщо це передбачено законом.

Світ змінюється, і штампи, поставлені колись, дедалі більше залишаються штампами.

Можна, звичайно, говорити «загалом», про загальні тенденції, але… Що дадуть ці тенденції конкретній жінці чи конкретному чоловікові?

Французи галантні? О-о-о, я можу тобі багато розповісти про те, що це міф. Англійці манірні? Молдавани безладні? Поляки гонористі? Це все міфи та штампи. Штампи та міфи.

Вони допомагають вигадувати анекдоти та малювати статистику, а насправді… Одна моя знайома шукала чоловіка у Швеції, бо там «усі чоловіки спокійні, багаті та сучасні». Вона так гадала. Після розлучення вона мені багато розповіла про того «спокійного» шведа, який якийсь час був її чоловіком. Все це - гарні штампи.

Ми можемо використовувати їх на тренінгах, це завжди цікаво звучить, але… Звучить…

Світ змінився. Кордони між країнами стираються. Традиції стають розвагою. Якщо спитати багатьох дівчат у вашій країні «ти хочеш американського чоловіка чи ти хочеш в Америку?». Думаю, якщо вони відповідатимуть чесно, то… скоріше це буде друге.

Тому, не питай мене, чим наші чоловіки відрізняються від ваших. Ти ж не думаєш, що мій Ніколя - брат близнюк нашого сусіда-юриста Анрі? Адже обоє - абсолютно французькі чоловіки!

Скажи мені, моє життя, невже ти досі не зрозуміла: усе, що ми робимо, вже було винайдено раніше? І зараз це просто набуває нових форм? Особливо у наших справах.

Я - дивна жінка.

Знаєш чому?

Я перечитала Вертинського «Дорогою довгою…». Ти знаєш, що таке ілюзіон? Це не лише кінематограф, а й обман почуттів. Як прекрасно! Слухай.

«Білотілі купецькі доньки, налиті жиром, одягнувши скромні чорні спідниці з білими блузками, тихо сиділи на всіх лекціях із зошитами в руках і щось записували.

Курсистки, що запрошували до себе товаришів і подруг на чашку чаю, укутували електричні лампочки червоною кисеєю, створюючи інтим, і читали вірші, до дурниці надушившись пронизливим «лориганом Коті» або конвалією «Ілюзіон-Дралле».

Ах, Вертинський, чи був він російським у душі?

«Марія Олександрівна була жінка енергійна та вольова, досить різка і не позбавлена ​​дотепності. Зібравши якусь трупу, вона тримала театр, хоча збори були погані; акторів пристойних не було, костюмів теж, а про декорації й нічого думати».

- Що ви вештаєтеся без діла, юначе? Ішли б краще в актори, до мене в театр.

- Так, але ж я не актор, - заперечив я. - Я нічого, власне, не вмію.

- Не вмієте, то навчитеся.

Я задумався.

- А скільки я отримуватиму за це? - діловито спитав я.

Вона розреготалася.

- Отримувати? Ви що, у своєму розумі? Запитайте краще, скільки я з вас буду брати за те, що зроблю вас людиною!

Я миттєво скис.

Помітивши це, Марія Олександрівна трохи подобріла.

- Ні про яку платню не може бути й мови, але… о третій годині дня ми сідаємо обідати. Борщ та котлети у нас завжди знайдуться. Ви можете обідати з нами.

«Домашев поставив танець цікаво і, головне, по-новому, із великою дозою сексу. Публіка захопилася. Справи в театрі стали одужувати, а до цієї екзотичної пари Марія Олександрівна ще додала красуню Валентину Кашубу, гарну Дарто, талановиту Юр'єву - досить сильну балерину - і іноді навіть брала потихеньку балерин з Великого театру - Лідію Маклецову та інших. Театр ожив. З'явилися власні балетомани - молоді безусі ліцеїсти та правознавці, які купували перший ряд і приїжджали до балетного відділення. Збори піднялися ...»