Лабіринт Долі

Розділ 5

У підземному світі панувало приємне відчуття майбутньої війни. Всім уже не терпілося вийти з тіні мороку і не дотримуватися безглуздої угоди. Добро не знало і не розуміло, яка це насолода приносити руйнування, сіяти страх, відчувати людську кров на губах. У своєму праведному існуванні вони втрачали все задоволення від життя.

 Володимир нетямився з радощів, оглядаючи свою армію. Вампіри, демони, гобліни, а тепер і баньші. У нього була наймогутніша армія, тому у перемозі він уже не сумнівався. Він із задоволенням уявляв, як стане володарем всього світу, а добро більше не стоятиме на його шляху. А найголовніше, він знайде втрачену відьомську силу і підкорить її собі.

Саме на відьомській силі він і зациклився. Відколи він дізнався, що серед добрих чарівників народилася дитина з відьомською силою він віддавав всі зусилля на її пошук, але поки що все було марним. Дитину добре заховали.  Саме тому війна була його єдиним шансом знайти відьму. Військо Добра ослабло, тому у війні вони використають саме цю дитину, а це був його шанс заволодіти такою силою.

Його думки перервав вампір, який без стуку увірвався у кімнату Володимира.

  • Володарю, у нас невеличка проблема,- тремтячим голосом повідомив вампір.
  • Що сталося?!- розлючено запитав він.
  • Баньші. Вони лютують.

Володимир знав, баньші не піддаються контролю, але вони були потрібні йому. Він схопився з місця і поспішив до підземелля. Було не розумно посилити їх разом з іншими істотами, але дозволити їм розгулювати містом він не міг, їх вихід ще не настав.

 Коли він опинився у підземеллі там панував хаос. Колотнечу, яку розпочали баньші, згодом продовжили демони і гобліни, які не терпіли один одного. Баньші хотіли вийти на поверхню, вампіри, які їх стримували уже лежали на землі мертвими. Довкола літали вогняні кулі, електричні розряди і прокльони, частина кімнати була зруйнована.

  • Досить! – вигукнув Володимир, але його почули лише гобліни і демони, баньші досі лютували, вбиваючи всіх на своєму шляху. – Я сказав досить!

Тепер Володимир дуже сильно розлютився. Він схопив одну із баньші і за допомогою потужного заклинання відкинув її до протилежної стіни.  Запанувала тишина.

  • Ось так краще,- посміхнувся він. – А зараз всі розійшлися по своїх місцях, а ти,- звернувся він до вампіра, який потурбував його, - погодуй баньші. І надалі з цим розбирайтеся самі.

Він уже звик до постійних бійок своїх підданих. Це його навіть розважало, такою була їхня суть і його теж. Він належав злу і пишався цим.

У вітальні Володимир наштовхнувся на свого племінника. Він не любив цього хлопця. Той був занадто м’якотілим. У хлопцеві не було достатньо зла, щоб бути гідним цієї родини. І усе тому, що вдачею вдався у свою матір, яку той ненавидів. Коли його брат сповістив про те що одружується і скоро стане батьком Володимир був проти, але на той час брат був набагато сильнішим за нього і він не міг нічого вдіяти. А коли дружина брата померла при пологах, він вирішив, що племінник стане гідним членом родини і у ньому ніколи не виникне почуття любові, ніжності і милосердя. Але хлопець ріс і Володимир все частіше помічав, як сильно Ліям схожий на матір, він помічав у ньому риси доброти. А тепер, коли його брат помер і хлопець залишився один, він зможе позбутися його, але не зараз, на все свій час.

  • Я попереджав, ти не зможеш контролювати баньші,- єхидно мовив Ліям.
  • Усе в моїх руках, племінничку. Усе в моїх руках,- лише відповів той і залишив кімнату.
    Хлопцю не довго залишилися жити і його це дуже тішило.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше