4 Розділ - Непередбачувана втеча

Пройшов тиждень,дівчата помирилися і ось наступив той день коли Іванну мають забрати.По неї приїхала Біла на чорному Ланусі.
-Ну що,Іванно,готова?-запитала в неї Біла,коли вони стояли на ганку дитбудинку.
-Так я готова,лише з сестрою попрощаюся.
  Дівчина  підійшла до Ярини і шепотом сказала:

-То як і домовлялися,завтра на вісім годин ранку я тебе чекаю в парку.
-Так,а я втечу з дитбудинку і ми разом втечемо з цього міста.
  Хоч Іванна згодилась з Яриною,але в неї на думці було зовсім інше.Вона думала,що непіде до парку і не втече разом з нею,тим самим помститься їй.

 

* * *

  Ранок видався  важким,сьогодні Іванна мала поїхати,але Ярина відчула добром  це неминеться.

-Слухай сестро,-почала розмову дічина,-а тобі подобається ця жінка?
-Звичайно,вона дуже добра.балакуча і я від неї у захваті.-випалила Іванна.-А тобі що,заздрісно?
-Що?!-Яра була готова  почути любе огризання,але таке болюче  ні зовсім,ні.Але це здається зрозуміла Іанна.
-Вибач,я не хотіла,-опустиши очі сказала дівчина.
-Слухай.а давай якщо ми зібралися тікати,то давай втечемо з цього міста?-вирішила ризикнути Ярина.
-Ти,що таке  говориш?!Де ми будемо жити?!-Дівчина злякалася ненажарт.
-Слухай,це наша остання надія на нормальне життя без цих людей?-намагалася пояснити Яра.
-А як же Назар?-дівчина чомусь почала піддразнювати сестру хлопаням вій.
-Сам справиться,-відрізала зашаріла Ярина.-То ти згодна?-вже майже благала сестра сестру.
-Ну...мабуть...так...-невпевнено погодилася Іванна.
  Але навіть це незасмутило Ярину.Бо вперше за остані дні сестра зрозуміла її.

                                          * * *


  На наступний день від’їзду Іванни,Ярина вирішила втекти в шість годин ранку,хоч вони домовлялися на восьму.І от зараз коли вона перелазила паркан за нею  слідкував Назар.
-Ну і куди ми збираємося іти7-Неочікувано для Ярини,спитав Назар і вона впала.
-Ой!-крикнула Яра впавши.Я...я...хочу втекти з Іваною геть з цього міста.
-А чому ви мене не позвали?
-Ми думали,що ти не захочеш.
-Ми думали...-передразнив її Назар.-Це хто,це я несхочу,та я з привелико радістю.
-Гаразд,ходім зі мною по Іванну.
Коли вони дійшли до входу парку,коло якого по словам Ярини мали зустрітися з Іванною,було вже вісім годин,а Іванни так і небуло.друзі вирішили почекати ще півгодинки.Але вона так і неприйшла.
  Вони вирішили піти далі.Діти йшли по темному парку навіть непідозрюючи...
  Насправді парк для багатьох дітей це страшне місце,а особливо вночі і зранку.Ярині було страшно.але вона поглянула на цілеспрямованого Назара,дівчина заспокоїдась.
-А де ви мали зустрітися?-стурбовано переглядаючись з Ярою,спитав хлопець.
-Та непереживай.можливо вона затрималась,-відмахнулась Ярина.але тоді через п’ять хвилин додала:-Гаразд,ходім по Іванну,-Вона дістала клаптик паперу на якому був написаний її адрес.і тут вона пригадала як вона його добула.

                                        * * *

  Перед тим як тікати з дитбудинку Ярина вирішила знайти адрес Біли,де тепер живе Іванна.От і в той день перед втечею,вночі вона прокралася в кабінет Матильди і почала шукати адрес жінки.Шукала Яра довго тому що в деректорському кабінеті була куча непотребу.Раптом вона помітила папки і вирішила їх подивитися,але при поганому освітлені було погано видно,хоч  вона і передивилася десь з десяток папок,але так і нічого незнайшла.І от Ярина замітила коло комп’ютера папку,вона взяла її в руки.Це була папка з історією Іванни,а в ній було написано на останій сторінці адрес останьої опікунки Іванни.

                                          * * *

  Іванна весь день купалася в солодощах,і чула розмови про світську школц.Дівчинці все це подобалося,але вона таки передумала і вмрішила піти з сестрою.
  Як тільки опікунша заснула,а засинала вона лише в чотири години ранку,Іванна підкралася до дверей.Вона нагнулася за ключами,як перед нею опинилася названа мама.
-Що дорогенька вирішила втекти.Ні.Я більше не хочу чекати,-вона схопила Іванну і повела в комірчину.

                                          * * *

-Але ж туди довго добиратися,-сказала Ярина.
-Тобі,що важливіше твоя сестра чи можливо твої ноги,які стомляться.
-Мабуть все таки сестра.
-Ну то чому ми тут ще й досі стоїмо?Побігли.
-Побігли.