Народна дипломатія, як вона є.

Марія, що все пропустила бо витал в хмарах,  хотіла тепер побачити  шлях, що привів товариство  від сімейної колізії у вищих верствах до незручної паузи після реплік про контракти і послуги.

Ромчик відверто веселився,

Славко передав Насті чашку з чаєм, і немов затуляв її широкою спиною від того, що не мало звучати в присутності його принцеси

Адвокат і Зомбі перезирнулися і з осудом подивилися на стажера.

Хазяйка Франтика нахилилася до нього і погладила по голові, щоб ніхто не бачив. як вона почервоніла від незручності ситуації.

Закляті подруженції вже набрали повні груди повітря (ну в кого повені, а в Килини не так щоб, але вона старалася) і нагострили язики для гідної відсічі тому, хто посмів...

Лікарка з неабиякою втіхою позирала на стажера, що не чекав такої відповіді на свою провокацію.

А отак тобі і треба. Хто хоче нас вразити містечковим бунтарством, той сам буде вражений. Не маєш волі довести до кінця тему, яку зачепив, щоб  похизуватися - а ось тобі.  Сиди в калюжі. З відчуттям, що епатаж - то не твоє, 

Стажер вже збирався на силі, щоб сказати, ніби йому треба перевірити щось у котельні, але не встиг.

- Даріє, ваш чай просто неймовірний. - Пролунав голос Ксени Мірініель -  Він так заспокоює і створює таку дружню атмосферу... Хочеться ділитись важливими і навіть химерними думками.  І відчуваєш себе дуже надійно в колі людей,  з якими можна обговорювти що завгодно і не боятися, що це перетвориться на сварку.

Всі  раптом відчули себе причетними до чогось настільки толерантного, що аж самі собі здивувалися. Тому момент для обвинувачень у непристойній поведінці минув.

-Так, це дуже помічний чай. Вже кілька місяців його п'ю.

-Ви самі готуєте суміш? Вона секретна? Якщо бажаете, можна подивитися, чи є тут комерційна складова. На чай не треба довгих узгоджень. А він і справді чудовий на смак, колір і запах.  Та й діє як ми брачимо... гм, підбадьорливо.- вступив у місцевий клуб дипломатів Зомбі, не забуваючи про бізнес.

-То сусідка бере в якоїсь бабці-травниці. Та робить з весни запаси трав і квітів, а під осінь змішує різні збори, лікувальні, в основному.  Ми з Фраником беремо в неї збір від суглобів і оцей, що відганяє тривогу і не викликає сонливості. Не знаю, що там саме у складі, але воно помічне. Ви ж самі відчули.

Так, всі відчули велике полегшення від того, що слизька і неприємна тема змінилася на нейтральну. І розмова потекла неквапно і розважливо. - тема здоров'я завжди об'єднує, особливо в наш час. Ковід звісно не середньовічна чума. але  й радості від нього ніякої. Поки немає вакцини, треба хоч нерви берегти і триматисебе ф тонусі.

Ром жартома підкинув ідею - збиратися щовечора і розповідати історії, як в "Декамероні" - хоч про себе хоч про знайомих чи десь почуте цікаве. 

Поки нарід роздумував і прикидував, Килина-балерина  почала, нікого не питаючи.

-Хочу вам щось розказати. Про договори і відносини без кохання.

***

Коли дивишся на сцену,  то все виглядає казково і наче не від світу сього. Красиві люди в дивному одязі під музику танцюють, передаючи найменші порухи  душі і зміст музики, глядачі  відчувають естетичну насолоду, дарують квіти виконавцям.

Гастролі, завсідники, що буваютьна кожній прем'єрі, а може  й палкі шанувальники мистецтва, тонкі цінителі, що відвідують театр заради виступу улюблених артистів не тільки з нагоди прем'єр, шлях від дебютантки до прими...

Хто не пам'ятає,  була така штука колись - залізна завіса. І пробратися по той бік хоч не надовгомогли, крім дипломатів та тих, що на танках, тільки артисти, моряки і дуже рідко - вчені.

А ще - не повірите - багато хто бажав не тільки потрапити за завісу, щоб роздивитися, як там загніває той капіталістичний захід, а ще й залишитися там назавжди. "Вибрати  свободу", як тоді казали. Дуже бажав. Бо життя балерини на сцені дуже коротке. а потім - все. Нічого не залишається, крім принад розвинутого соціалізму.Які після відвідин закордону якісь вже зовсім непринадні.

А якщо ти не солістка, а двдцятий лебідь у друугому ряду, то тримай свої сімдесят рублів і ні в чому собі не відмовляй.

Поки ще гастролі, то твої 70 рублів - то майже вдвічі більше доларів. І ти легкою ходою балерини можеш метнутися по знайомим точкам -  купити чогось дуже зарубіжного  на продаж. А їсти балерині не треба, навіть шкідливо. Бо ще потовстієш, партнер тебе не втримає, не буде легкості рухів, і все - ніяких гастролей.

Ну що ж. Послухали бурхливі оплески , що переходять в овації, поїхали додому, сдали привезене перевіреній людині або дуже хорошим знайомим(то називалоя екзотичним  словом "фарца" і каралося по всій строгості закону, щоб ви розуміли). Потім ще  заніс кому треба процент, щоб і на другий раз включили в гастрольну групу.

Але не всі хотіли грошей. Були й такі, що їм хотілося любові. Ну вони це так називали. Артисти - тонкі натури. До них треба звертатися без зайвих фізіологізмів. Але як таке не назви,  до кохання це не мало особливого відношення. Така штука, звичка, загальноприйнятна дія. 

А ще у вищих сферах була мода на коханок з артистичного світу.

Різні керівники чого-небуть любили показати себе меценатами. А від них залежаві ремонт і затверждення списків на гастролі, і ще  багато чого.

І вони собі не відмовляли в покровительстві молодим  симпатичним балеринам, хоч то було  дуже таємно. А то партсбори, вороги не сплять, іде доповідна куди слід -  можна втратити  посаду. Але ж хто всіх боїться, того й кури загребуть. Тому похизуватися  багатьом хотілося.

Тож і тут  на молоду балерину чекала пропозиція, від якої неможливо відмовитись. Ну як неможливо? подумаєш, ролей не дадуть, на гастролі не візьмуть. Не смертельно. Але й перспектив ніяких.

А ще були такі люди, робота яких була в тому, щоб не дати нікрому "вибрати свободу" на гастролях. І вони теж...

Ніяких трагедій, ви що.