Здорових немає, є недообстежені.

Яніна  готувалася до позування. Поруч стояли якісь дерев'яні артефакти, які Ковальський назвав прядками, а родичка, що її мати виписала з пансіонату для престарілих для позування в картині, підтвердила,  що на цьому справді пряли. Вона бачила такі в своєї бабусі. І ще до війни такими штуками користувалися. 

Художник не став диктувати свою волю. а запропонував їм трьом вибрати сиві кошлаті перуки, щоб створити для картини містичну атмосферу і настрій. Виглядало якось не надто красиво, але він бачить їх саме норнами, в руках яких долі людські.

Позувати легко не буде -  Руки з веретенами, від яких ідуть нитки долі, скоро стануть дуже важкими, їх буде нелегко тримати в правильному положенні. Але що поробиш. Мистецтво вимагає жертв. Зате результат має бути,  як вибух понаднової зірки.

Мати правду сказала - тримати в руках долі і можливість їх обірвати в будь-який момент - то саме те відчуття, якого прагне її душа. І материна явно теж.

Недовго вже тим, хто отруює нам радість життя, хто забрав те, що було моє, ходити безкарними. 

Ви всі поплатитесь, мої милі міські божевільні, за те, що зв'язалися з нами.

Хотіли мене залякати? Я вас так налякаю, що ви повік заїками залишитесь.

***

Марино, я вас тут залишу. Сеанс займе кілька годин, а в мене ще справи.

-Знаю я твої справи. Тільки спробуй знову ..

-Не спробую. Ми тепер сім'я, воно мені ні до чого. То все в минулому. А от наше майбутнє мене тривожить.

-Що таке знову? Ми все продумали.Скоро все повернеться. Яніна - законна спадкоємиця, все перейде до неї.

-Не до неї Марино. А до того її В'ячеслава воно перейде так чи інакше. Вона в нього втюрилася, як кішка в березні. Нічого не тямить.

-То не найгірший вихід. з Яніни управлінець - як з мене балерина. В'ячеслав хоч не дасть все розвалити. Терещанський правий, не думала, що це скажу. Не мати прибутку під час епідемії тим, хто продукує ліки - то нонсенс.

-Так. нонсенс. Але віддати все в чужі руки? Він потім знову її покине, а ми втратимо все.

-Що ти пропонуєш?

-Те, що й спочатку. До твого розлучення з Терещанськм. Нам треба спочатку отримати контроль над бізнесом. Це ми зробимо через Яніну. А потім продати. поки ще е великий попит в зв'язку з коронавірусом. 

-Це було б ідеально. Яніна б знову стала не тільки красунею. а ц багатою нареченою. Так вона ж саме можливістю управління приманила В'ячеслава до себе. Контроль пропав. він і пішов до нареченої. Вона ще. не будь дурна. окрутить Терещанського. І спадкоємицею стануть вони вдвох з Ясею. А не одна Яніна. Треба швидше з цим покінчити.

-В'ячеслава треба  з цього ланцюга усунути. І давно вже треба було це зробити. Яся тоді б  заспокоїлася і була б більш контрольованою. А за моїми даними поки що Терещанський насолоджується свободою від подружнього життя.  І не збирається вдруге женитись. Хоча ти права - може передумати в будь-яку мить. Та білявка - та ще звабниця.

-Ти й на неї задивився? Кінчай вже з холостяцькими замашками. Ми не для того все життя йшли.

-Чого ти зразу нервуєш. Це чоловіче. Ми всі реагуємо на красивих і звабних. Так ми влаштовані. Я ж на тебе колись теж задивився.

-Вмієш ти мене спочатку рознервувати, а потім заспокоїти. та не відволікайся. Сеанс скоро. Що ти пропонуєш?

-Тобі не треба поки що про це знати, на всяк випадок. Але план вже є. Можна було і раніше все зробити. Ще й простіше. Поки він жив окремо і нікому до нього не було ніякого діла, і підійти можна було близько.

***

-Славко, точно треба поливати. чи можна так? Дивись. який ґрунт мокрий.

-Настю. в гуглі так написано. 

-Ото мені ці городські. Про вербу що написано - де ткнув, там і прийметься. Про полив нічого не сказано. Не треба поливати. А краще садити густіше, що не прийметься, то не прийметься. Це дика рослина. нехай проходить натуральний відбір. Ми її стільки нарізали, що лісосмугу можна посадити.

-Не забувайте, ще треба по периметру висадити біля будинку.  Все не висаджуйте. Верба - то оберіг. 

-Яка ти сувора наглядачка, Маріє. Не смій хапатися за лопату. Тобі не можна.  Краще будеш розкладати пагони в ямки.

-Ромчику, я не фарфорова лялька Я теж хочу копати. Ти ж сам казав,  що як сам  посадиш  вербу, то на ній і від кінця світу можна сховатися.

-Тобі, мала, тільки совочка з відерцем не вистачає.  Теж мені пасочки знайшла. Будеш капризувати - мамі скажу, отак.

-Чого ви іржете., як коні. Он дивіться. як на тім боці  Стажер з вашими мамами фліртує. Ще матимете вітчима, ото сміху буде.

-Та ну тебе. Він якийсь  непевний, той стажер. Спершу виглядає симпатично, а потім чогось хочеться відійти від нього подалі, краще уявіть собі: в Насті зі Славком діти, ще їх друзі, запускають по цій воді кораблики, лізуть за ними у воду, Настя свариться потім, що ноги мокрі. Де мої п1ятьрочків і бродьки у фонтанах., я теж так хочу.

-А чого це тільки Настини і Славкові? А твої з Ромкою діти де тоді будуть човники пускати по воді?

- Моїх не буде, Ведмедик Бо. Я чайлдфрі. 

-_Це дурня  якась, Марічко. Хороші люди повинні мати діток, а то потім землю населять діти поганих людей. 

-Скажу тобі, як чайлдфрі вегану - просто так нічого не буває. Ти не їсим'яса не з капризу. А в мене не буде дітей через спадковість. Мій батько помер від інфаркту, колия ще не народилася. Ромчикові в дитинстві підшивали клапани в серці,  чи як воно так називається. Такий аргумент тобі як?

-Як ти натякаєш на те, що я ветеинар і думаєш, що запропоную вас стерилізувати, щоб ви не розмножилися випадково, то не надійся.  Нема даних про такий вид спадковості. 

-Мама теж так говорить. Але мені страшно.

-Я розумію. Звиняй, що розстроїв. Давай краще розкажу, що мені снилося?

-Ти знову бачив наших звірят?

-Цього разу тільки Мурзика.  Як він ходив женихатися у сусідній посьолок.

-Бо, я вже сміюсь, а що там далі?