Хто винуватий і що робити?

Що я за людина така?  Чому думав, ніби сам керую своїм життям, а зараз життя кинуло мене у пекло і сміється з  того, що я про себе думав? Плани були  такі помпезні, виконання - таким близьким.

Відмовився, не завершив, погидував, погордував, пожалів. ішов своїм щляхом. А плани наздогнали мене зараз і вбивають мою дівчину.

Щось невблаганне  так тицяє мене носом у гординю на Пасху і страшний тиждень. Це покарання? Чому тоді страждають люди навколо мене, а я виходжу сухісінький з води? 

Треба було раніше про таке думати, коли потрапив у лікарню з тим струсом.

 До чого я не додумався тоді? Зрадів новому шансові з Настею, та не вберіг її. Прямо на моїх очах нещастя сталося, а я посміхався дурнувато і кліпав очицями, коли моя дівчина занапащала себе через те, що я не поставив всі крапки над всіма І та Ї.

Добре, хоч її серце завелося. Так страшно було бити. Тепер теж страшно, але реанімація -  то не смерть, то надія. Як в матері колись. Була любов, залишилась надія.

Що я можу зробити., щоб це припинилося, як зрозуміти, хто винуватий насправді,  з кого почалося?

Пасха - сакральний час.  Це історія про зраду, віру і спасіння.

Я зрадник? Мені треба повіситись, як Юді, щоб  сталася справедливість і  Настя ожила?

Терещанський зрадник, і все почалося з його зради?

Сидить навпроти і явно думає про те саме.

 Мати його не  простить, як вітчим не виживе. Бо знав все і не попередив. І я знав і не встиг. Хотіли приїхати на білому коні і всх порятувати. Щоб нами милувалися і нас кохали. 

Кажуть не могли встигнути, він пізно взнав, я відключив телефон, щоб не заважали сімейній ідилії.

Нам з ним треба рятувати Настю і вітчима. А зась. Погана кров, не підходить нікому з них. Нам будь-яка підходить. Четверта група в нас. А Насті треба перша, вітчиму друга.  Треба всю замінити. 

Цей ковід. Поки перевірять донора  на все, час спливає. Тітка Віра  здала, вона перевірена, Марійка з Ромкою, мати, Ксена, Богдан, навіть той потасканий красунчик Сергій. Бабці теж хотіли. Але їм не можна.

Тільки ми, через кого все це сталося, не здали. Тобто здали, бо група рідкісна і може комусь врятує життя. Але не  нашим рідним.

А ми здорові бугаї, в нас, мабуть, тої крові більше, ніж в будь-кого. Погана  кров, погана доля. Ні, так не можна казати. Мене духівник за таке б...

Треба взяти себе в руки і вірити. Більше нічого не лишилося, зроблено все, що можливо. Все, що можливо тут, в Україні. І не вивезти Настю на лікування нікуди. Локдаун клятий... Все кляте. Ковальський майже очуняв. А вона без змін...

Нарешті ті тварюки дають свідчення. Може дізнаємось,  як цей токсин вивести. Я б відмовився від звинувачень, якби взнати було можна, що допоможе. Янінін Адвокат натякав, що можна.  Тільки та Яся вдає божевільну. Не можна від неї нічого взнати. Добре хоч люди пропонують кров на продаж. Все беремо, що перевірене. Краще б всю свою віддати. Але ні. Не судилося.

Це ми винуваті. Та гнила сім'я, вони тварюки калібровані, але ж привід лізти до нас дали ми.

Ми з цим чоловіком, що  його не можу назвати батьком, а роблю те ж саме, що і він.  

Робити те ж саме і чекати іншого результату - дурниця. Що треба робити інакше? Чого ми ще не зробили?

***

Чому винуватих не карають? Я це почав. Я мало не вбив колись свою Любов. Я мало не вбив синову любов. Що я за людина, чому завжди виходжу сухий з води?

Завжди ладен на будь-які жертви, а жертви нікому не потрібні. Потрібно встигати. Не корчити з себе вершителя доль і благородного месника.

Це й на сина перейшло. Теж бачив себе графом Монтекрісто.  Рідна кров. Рідний син.  

Не мій, не хоче такого батька. Я б теж не хотів. 

Що ще зробити, що б їх врятувати?

Старий виживе.  Раніше людей робили міцнішими, чи що. А вона... синова наречена. Двоє людей, з яких ладен пилинки здувати, стелити  килими їм під ноги, щоб було легко йшли по життю. Обох занапастив. Не встиг попередити. То й що, що син вимкнув телефон. Не в тому справа. Поклався на те, що все зможу сам.  Треба було всіх попередити, як тільки виникла підозра.

Не важливо, що не знав про те, кого цей художник малює. Як тільки взнав, що то за дім, що за сім'я, зразу виїхали. Але запізно. Треба встигати, як береш на себе відповідальність.

Що ми ще не зробили, ми щось неправильно робимо з сином. 

І сина в мене не буде тепер. Не було все життя і знову не буде. Я не  встиг, я винуватий, що його наречена  не приходить до тями вже добу.

Кров вже чиста. Токсину немає. А нервова система уражена. Не дає сигналу до одужання, не будить це безневинне дитя. Як воно попало під руку тим негідникам. А як моя Любов попала? Тварюки. То я тут повинен лежати. Не вона.

Таємниці слідства... Ну це не було важко обійти. Але ж Яся  теж наче божевільна. Невже той негіддник і її отруїв. Тільки вона може знати все про той токсин. Більше ніхто з тих  трьох. Невже немає антагоніста до отрути? Відмовитись від обвинувачень, як той адвокат пропонував? Легко,тільки тепер не допоможе. Марина проти гемодіалізу для Яніни. Каже, це небезпечно, організм сам повинен очиститись,  її гомеопат таке казав.  Моє слово не останнє тут. 

Син може молитися. Я не можу. Можу все робити для порятунку, а молитися не можу.Стіну між нами не можу зламати.  Таке не прощають. Помінявся б життям з Анастасією.  Не беруть моє нікчемне життя. Нікому я не потрібен.

***

Які ж вони схожі, мої найважливіші люди на світі. Ніхто цього не чує, крім Матері Божої. А вона і так це знає.

Це все через мене. І не вислухала тоді  його, і не пояснила нічого,  і  не вкоротила тоді собі віку. Смертний гріх? То був би мій гріх. Тепер через давню  помилку стільки людей страждає.

Як це зачароване коло розірвати? Вони зараз самі себе обвинуватять, самі приведуть вирок до виконання.  Як їм пояснити, що вбиває вбивця. А не той, через кого вбивця став убивати невинних людей. Розчищати собі шлях до чогось.