Вчора чорний кіт поступився мені стежкою, три рази сплюнув і поперся в обхід.

Як усе заплутано. Хто злодій, хто жертва?

Ото тільки хай той автор напише, що вбивця - садівник, який тільки раз  з'явився на перших сторінках і сказав пів фрази. Ми йому все розкажемо про те, що не вмієш писати - то не лізь у детективну справу.

Читач повинен завжди переходити від однієї підозри до іншої.

А той писка що наробив - зразу показав коло підозрюваних.

І їжаку ясно, що то все та притрушена Яся наробила, а батьки її кожен по-своєму рятують.

Бо хто ж крім неї знав про знаряддя вбивства і де його взяти, в кого, крім неї, був мотив убивати і наречену, і тих, від кого її коханий мав отримати спадок? Л - логіка. 

А отой Сірожа,то була пародія на повію з золотим серцем? А насправді він за гроші вдавиться і всіх вдавить. 

Не перший день на світі живемо, не перший детектив читаємо. Що, соромно?

Та отож. Нас не проведеш. 

Як то не вгадали? А хто ? А нащо?

А от так. Далі буде...

***

Настя одужувала. Ще багато чого треба було довести до ладу, але вона вже прийшла до тями і тіло її почало слухатися. Лікарі твердо заявили. що далі тільки справа часу і організм сам відновиться з такою швидкістю, з якою  зможе. 

І що так, організм може відновлюватись і вдома. Тим більше, що там  позитивні вібрації, лісопаркова зона, домашні улюбленці,  наречений і сімейна лікарка.

Пан Ковальський теж практично видужав і був приємно здивований рівнем української медицини. Ніхто не сказав панові, що той рівень трохи левелапнув старий знайомий його жінки - пан Терещанський.  Так, до слова не прийшлося. Тож  старий художник був у доброму гуморі. І навіть дуже велемовно і чемно вибачився перед нареченою пасинка за різкі слова. 

Ну що ж, втратив самовладання, дізнавшись про отруєння. І хто б не втратив.

Настя так і сказала - ми обоє погарячкували. забудемо цей неприємний епізод. Тим більш, що винні знайдені і будуть покарані за всією суворістю закону.

А невинні виправдані і запрошуються на скромне весілля.

Бо для нескромного в нареченої ще нема того здоров'я, а наречений не чекатиме більше ні дня, бо відкладати намічене - погана прикмета. 

І так,  вони з задоволенням попозують для весільного портрета, і це буде їм найкращий подарунок на весілля, а ще -  знак повного примирення і взаємного прощення.

Пан художник не був впевнений, що портрет сподобається. Бо його ще не відпустив настрій від попередньої  історії з портретом про  норн, що безжально обривають людські долі.  Робота ж не завершена. Емоції не випущені назовні.

Тож Ковальський побоювався, що тодішня містична похмурість  проб'ється через святковий весільний настрій портрету. 

Наречена все ще була бліда і виснажена.  На її схудлому личку жили тільки величезні голубі очі, а золото пишного  волосся, здавалося,  витягло все життя з худенького тіла.

І в своєму новому настрої пан Яцек бачив перед собою не наречену, а жертву вампіра. Що дивом  врятувалася від загибелі, але вже ніколи не буде такою, як раніше.

І справді. Настя вже не здавалася ефірною ельфійською принцесою.  Вона була напівдорозі чи то до ельфійської королеви, чи то до зречення від престолу і прийняття схими. Хоча виглядало на те, що буде саме престол і повна влада в руках цієї тендітної дівчинки.

Вона намагалася з усіх своїх слабких сил (дивний вираз, правда?) відтягти день весілля. Не тому,  що не хотіла виходити за Славка,  ні.

Настя під дією отрути вирішила. що вона й справді - першопричина  всіх сімейних негараздів. І тільки спільні зусилля В'ячеслава, Марії і Настиного батька  змусили дівчину погодитися на скромну весільну урочистість.

Так, Настя знову побачилася з батьком. що привіз їй - не смійтеся - величезну лупоглазу ляльку - щоб  посадовити на капот весільної машини молодят.  Це і справді підбадьорило хвору, як і віра всіх у її скоре одужання і повну непричетність до отруєння художника.

І Настя поволі поверталася до себе - врівноваженої впевненої в собі нареченої, від тої знервованої та ображеної диким підозрами небажаної невістки.

Чужих нікого не буде, а все інше, в тому числі ті омріяні черевички і сукня кольору білої троянди вже прибули.

Пан художник подивився на колір сукні, на бліду наречену з безкровними губами і величезними блакитними очима. Щось подумав, помугикав під ніс і не став пропонувати ні макіяж, ні інше, яскравіше плаття, як хотів раніше. Ще й додав реквізит у вигляді майже прозорого вина в високих келихах,  темної оббивки меблів, а нареченого  на задньому фоні одяг в усе чорне. 

Хоч Славко від цього не став схожий на вампіра, а його хвиляста русява чуприна  не набула  прилизаного лоску сімейки Аддамсів, та Настя на темному фоні  стала виразнішою і не замученою, а загадковою.

З вікна веранди падало яскраве весняне світло, вихоплювало фігури молодят, огортало  м'яким сяйвом, відбивалося в майже прозорих бокалах, грало на складках сукні і в волоссі пари,  а темний інтер'єр кімнати наче розмивався і відступав на задній план.

Картина потроху  наближалася до задуму митця.

***

Визначні кулінарки і відомі блогерки Тетяна і Килина готували весільне меню з таким ентузіазмом, наче запрошені всі одночасно аристократи з королівських сімей,  відомі гурмани і  на довершення будуть присвоювати мішленівські зірочки їх кухні. Тому намагалися перевершити самих себе як в традиційному короваї, так і в стравах до святкового столу.

Подруги мало не посварилися на все життя з приводу салату з авокадо. Бо Килина хотіла  подавати його в шкарлупках від плоду, а Тетяна в великих салатницях. Роман їх ледве помирив, ще й Марію  довелося залучати. А то б весілля залишилося без авокадо. Ото було б горе і повне кулінарне фіаско  та катастрофа.

Винну карту Роман і Зомбі складали майже самотужки. Бо Славко був один день згодний на все, другий - казав, що це  пійло для бомжів на все, що вчора схвалив.