Лавандове щастя
Пролог
*Спогади*
-Сашко! Сашкоо! Я все одно тебе знайду! - ми з Сашком грали в хованки.
-Ну годі. Виходь. - мені почало вже набридати. -Виходь кому кажу!
Раптом щось біля кущів заворушилося. Я швидко підбігла. І тихенько аби налякати Сашка підкралася. -Знайшла! - Сашко від поживу аж рота відкрив.
-Що? Що таке? Щось не так? - його погляд був прикутий до моїх очей. На той момент я добряче перелякалася, бо не бачила Сашка таким ніколи. Він завжди був стриманим в емоціях, але зараз на обличчі було відображений захват. Я не могла нічого вимовити. Знаєте відчуття наче тебе прикуто і не можеш навіть моргнути. Так ось саме таке у мене і було в той вечір. До речі, на цей момент мені було 9,а Сашку 11. Ми друзі з самого дитинства. Ніколи не розлучалися.
-Ти прекрасна! -Сашко встав та струсив руками штани. Всі в землі.
-Щось ти сьогодні на компліменти щедрий. - Завжди коли не знаю що відповідати, шуткую. - Ходімо я тебе відведу додому.
-Ходімо. - Ми живемо по сусідству. Моя мама завжди відпускала мене гуляти з Сашком. Йому довіряли. Так я й не помітила, як ми дійшли до мого дому. -На добраніч. - бажаючи швидше опинитися вдома вимовила я.
-Солодких снів, побачимося. -я кивнула і побігла додому.
В тексті можливі помилки, не судіть суворо. Буду старатися)
#1937 в Детектив/Трилер
#797 в Детектив
#9285 в Любовні романи
#3761 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 22.04.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
