Розділ 12

Мої пошуки ключа не увінчалися успіхом. Та я не здаюсь. Я продовжую його шукати. Знаючи батька, ключ повинен бути або тут, або в його кабінеті. В кабінет я не піду. Спочатку об шукаю все тут, а коли нічого не знайду, все ж піду туди. 

Ось ви запитаєте, Віко, ну навіщо тобі це? Я просто хочу знати правду. Дуже хочу знати. Адже раніше, мій тато був звичайним зварщиком. Не було бізнесу, кожного вечора сім'я збиралася за столом, ми обговорювали новини. Але одного разу до нас додому завітав один чоловік. 

Тато щось дуже жваво з ним обговорював. Я не пам'ятаю що саме, адже це було 5 років тому. Але я зрозуміла, що з того моменту зародився татів бізнес. 

Я обшукала майже усе. Потаємного дна в шухлядах немає, під ліжком немає, під підвіконням немає. У шафі, на шафі, в вазонах немає. А де ж тоді? 

Зараз я в кабінеті батька. Сумнівів немає. Ключ, або хоча б відповіді на мої запитання тут. Тут і зародився початок брудного бізнесу батька. Я знала що він є, але не знала який саме. Мені завжди казали не пхати свого носа у чужі справи. 

Що ж, я навіть не знаю з чого почати пошуки. Почну зі столу. В шухлядах різні документи. Договір про продажу квартири. Стоп що? Продажа квартири? Але ж тато сказав мені що наразі в квартирі будуть жити люди і сплачувати оренду. Брехня? Що ж ще він мені брехав? 

Він знав як мені дорога наша квартира. Одинока сльоза покотилася по щоці.

–Я сильна... Я зможу – промовила сама до себе. 

Свідоцтво про шлюб з мамою. Хм. А чи знає мама про те, що тато продав квартиру? Договір. А це вже цікаво. Співпраця з фірмою "Наталі"? Це що якась парикмахерська? Треба буде пошукати в гуглі, про це. 

Чек з переведеною сумою на 10 000? Що? Кому? Наталія Вишневецька? Хто це? Я дістала телефон і сфотографувала. Я дізнаюсь хто це, але зараз я маю знайти іншу річ. 

Ось. Моє свідоцтво про народження. Він його забрав. Хотів і паспорт, але я не віддала. Далі. Документи в яких я не розуміюсь. 

Нарешті зв'язка ключів знайдена. Та не знаю який підійде. Ключі я знайшла під креслом. Виявляється навіть у кресла є подвійне дно. 

Я швидко побігла до кімнати. Перший ключ не підійшов. Я подивилася, тут є один більш менш схожий. Є! Відкрила. Що тут у нас? 

Договір про шлюб Новікової Віки та Суботіного Марка. Що!? Та це ж я і Марк! Що це означає? Марк мене використовує? Шлюб мав відбутися через 2 роки, тривалістю 1 рік. В нагороду велика сума грошей? Тато мене продав, а Марк використав. 

Я заплакала. Так гірко мені ще ніколи не було? Як вони могли? Як міг Марк? Я ж закохалась, а він. А він провів себе як останній мудак! Ненавиджу! Ненавиджу! Ненавиджу! 

Я зібрала всі свої сили. Я не дам їм розтоптати моє життя. Шлюбу не буде, як і цього документу. Я його заберу. Вони приховали і я буду приховувати. Мені образливо. Я не змогла побачити у Марка брехні, та зараз розумію наскільки я дурна. Як так можна? Я завжди розумілася у людях, а зараз. 

Ні. Досить. Що тут ще? Моє фото? В біса! Я тобі не дочка більше. Брехун. Фото мого батька з якоюсь тіткою. Не знаю хто це. Найстрашніше те, що фото зроблене приблизно 2 місяці тому, з якоюсь жіночкою років 35. Це я теж заберу. 

Я вже зрозуміла що це татові коханка. Я знайду її

Знайду і вирву їй все волосся! А зараз. Зараз я не хочу нічого. Я розбита. Але цього ніхто не помітить. Я повернулась назад, щоб покласти ключі на місце, але мою увагу привернув сейф в шухляді стола. Сейф відкривається ключем. А раптом пощастить? Я спробувала підібрати ключ. Є! З першої спроби сейф відкрився. 

Тут банки з віскі, міні пляшка шампанського. Я вже хотіла вже закривати сейф, але мою увагу привернули 2 конверта. В першому велика сума грошей. Та мені байдуже на гроші. В іншому конверті листи від Наталі. Я хотіла прочитати, та годинник пробив 20:00. 

Я вирішила сфотографувати, а потім прочитати, адже якщо батько побачить мене тут, мені буде капець. Насамперед, я сфотографувала все те, що було у мене в руках. Договір і фото. В мене є план, але про це пізніше. 

Я швидко побігла в кімнату батьків щоб повернути все на місце, аби ніхто не дізнався. Наче правильно поклала. Далі закрила шухляді і закрила сейф в кабінеті. Ключі сховала. Треба буде потім копію зробити. 

Ну все. Місія виконана. Все що я хотіла знати, я дізналася. Хоч і правда розбила мене, та я її дізналася. Тепер я стану сильніше. Ніхто мені не зарадить.

В ванній на мене в зеркалі дивиться заплакана дівчина. Підпухші очі, червона шкіра. І розбита я. 

Я доведу усім. Я не слабка. Хоч і зараз, я не була готова до цього, та скоро я стану сильніше. Вмившись, я піднялась до себе в кімнату. Дуже важко. Я не можу витримати все це сама. Я з'їду з глузду. Єдиний мій друг, Кіра. 

–Алло.- почула голос Кіри в телефоні. 

–Алло.Кіро прийди будь ласка. - з тремтінням у Голосі сказала я. 

–Зараз буду. Вже біжу – голос спантеличеної Кіри. 

Вона відключилася, а я побігла вниз. Поки я спускалась, я думала за що це мені? Адже я нічого не робила. 

Вже через хвилину Кіра була під дверима. 

–Що сталося? – вмить залетіла Кіра в будинок. 

Я лише шумно видихнула. Кіра швидко підбігла до мене і обійняла. 

–Віко, ти моя єдина подруга. Ти можеш мені довіряти. - сказала Кіра. 

–Ходімо в мою кімнату – сказала я. 

Зараз ми в моїй кімнаті. Я розказую все Кірі і не можу стримати сльози. Напевно так краще. Кіра дивиться на мене, а я розумію яка ж я жалюгідна. 

–Віко, твій батько справжній козел. - сказала Кіра після того як я закінчила розповідь і обійняла. 

–Кіро. Не треба мене жаліти. Я скажу лише мій план. 

–Я слухаю. 

–Отже спочатку я знайду цю Наталю. Дізнаюсь хто вона. За цей час, я буду накоплювати гроші. Після закінчення школи я поїду в інше місто подалі він батьків. І вступлю у той інститут. – я завжди хотіла поступити у Харківський інститут, але батьки не дозволяли. – буду жити там.