Розділ 13

Прокинулись ми від того, що мене розбудила мама. Ну а у Кіри поганий сон, тому вона теж прокинулась. 

–Дівчата прокидайтеся в школу. - лагідно сказала мама. 

–Мамо? Ти тут? Де ти була? Котра година? - в мене було більше запитань, але я не запитала. 

–7:00. Прийди будь ласка сьогодні зі школи раніше, поговоримо. 

–Добре.- сказала я і мама вийшла з кімнати. 

Я швидко встала з ліжка. 

–Доброго ранку Кіро. Ходімо вмиватися. Я тобі дам свої речі, підеш в них. Немає сенсу тобі йти додому. - сказала я. 

–Дякую тобі. - сказала Кіра і усміхнулася. 

Вже через хвилину ми були в ванній і вмивалися.

Ми швидко зробили макіяж, і побігли назад в кімнату. Я одягла синю сукню, а Кіра чорну сукню. Сьогодні ми як сестри. 

Спустившись униз я побачила сніданок на столі. Мами на кухні не було. Ми лише знищили плечима і швидко почали їсти. 

Я взяла телефон і викликала таксі. З Марком не поїду, а тата немає. Гроші у мами попрошу. 

–Кіро, йди взувайся, а я до мама. Я швидко – сказала я і побігла до мами в кімнату. 

Вона виглядала пригніченою. Мені стало її жаль, але лише на мить. 

–Мамо дякую за сніданок. - промовила я. 

–Немає за що. Я тебе чекаю після школи і ось гроші на таксі. - мама дістала з шухляди 100 гривень і простягнула мені. 

–Дякую. Бувай. - я не хотіла розмовляти, тому швидко побігла до Кіри. Вона була вже взута

Я швидко взулася і ми пішли на вулицю. Нам прийшло СМС про приїзд таксі. 

Нажаль я побачила 2 машини. Очевидно машина Марка і таксі. Кіра теж помітила і взяла мене за руку. Я вдячно усміхнувсь, і йшла далі. Дякую Боже за хорошу подругу. 

Я розуміла розмови з Марком не уникнути. 

–Привіт - сказав Марк, коли побачив нас. 

Я нічого не відповіла. 

Ми швидко оминули його машину і попрямували до таксі. 

–Віко, ви куди? - сказав Марк і взяв мене за другу вільну руку. 

Я не витримала і сказала:

–Йди до біса Марк. Не хочу тебе бачити! - сказала я, але Марк не відпустив. 

–Відпусти чуєш? - голосно сказала я. 

–Не відпущу, поки не скажеш що сталося. - грязно сказав Марк. 

Я не збиралася йому нічого розповідати. Не хочу. Я швидко вивільнила руку і побігла до таксі. 

–Віко що коїться? Скажи мені що сталось? - сказав Марк, і я зрозуміла, що я маю йому сказати. Хоч я і розуміла, що він все знає, а це просто відмінна акторська гра. 

Я сіла в машину і на останок сказала. 

–Завтра після уроків у мене. Поговоримо, а потім провалюй з мого життя. - на диво спокійно сказала я і закрила дверцята машини. 

–Їдемо.- сказала Кіра, а я була їй вдячна. Крім неї ніхто мене не підтримав. 

Вже через 15 хвилин ми були в школі. Як завжди шумно. Я натягнула широку усмішку, адже ми з Кірою знаємо пів школи. Тому аби не лякати усіх своїм виглядом я усміхалася. 

–Як же я боюсь що він пристане до мене у школі. – сказала я до Кіри. 

–Все буде добре. Думаю він розумний і не пристане. – відповіла Кіра. 

Ми зайшли в клас і сіли за парту. Сьогодні по плану у нас 7 уроків. Біологія, Алгебра, Хімія, Фізкультура, Українська мова, Зарубіжна література та Класний час. Класний час у нас зараховувався як урок. 

Діставши з портфеля біологію, я подумала про те, як же мені пережити цей день. Насправді сьогодні, один із найважчих шкільних днів. 

Поки я думала, вчитель зайшла в клас. На диво я навіть зрозуміла тему, і 10 за активну участь в уроці. Інші уроки пройшли не так вдало. Алгебра ще поправимо, але надто нудно. З алгеброю ніколи не дружила, а от на Хімії взагалі капець. 

Я ледве не отримала двійку в журнал. Ну а що поробиш. Я сьогодні не в настрої. 

Уроки всі пройшли. І зараз ми з Кірою їдемо додому на таксі. На диво, Марк не чіплявся до мене у школі. Він приїхав значно пізніше ніж ми, мабуть думав що я повернусь. Але ні. Моя гордість не дозволила б мені. 

Ми приїхали до мого дому. Кіра теж вийшла. 

–Пробач подругою, але зараз ти маєш сама поговорити з мамою. Я знаю ти сильна. Не кажи їй про свої плани. Все буде добре. Успіху. – сказала Кіра і обійняти мене. 

Я кивнула і побігла додому. Двері відкрила мені мама. 

–Заходь.– сказала мама. Такий тон у неї вперше. 

Я знайшла, але настільки невпевнено, наче в будинку мене мають побити. Роззувшись, я скинула рюкзак на підлогу. 

–То про що ти хотіла поговорити? - перейшла до теми я. 

–Сідай поговоримо. Отож Віко, почнемо з початку.

– сказала мама і присіла на стілець в кухні. 

–Віко. Нас не було вдома, довгий час. Пробач нас з батьком за це. Ми спочатку були на фуршеті, а потім... А потім з'явилася минула жінка твого батька. – мама закрила лице долонями. Я бачила що їй не довподоби це, але добре те що вона вирішила розповісти. 

– Ця жінка казала що він її покинув з дитиною на руках. На говорила багато безглуздя, і я пішла з фуршету. Довгий час я була у Лізи, не хотіла щоб ти мене бачила пригніченою, але я не можу від тебе приховувати. Я не знаю де зараз твій батько. Я не бачила його з моменту на фуршеті. – мама закінчила розповідь, і мені стало її жаль. Дійсно жаль. 

Що б ви почували якби дізнались що за 15 років шлюбу у твого чоловіка є коханка з дитиною? 

–Мам, скажи ти здогадувалась? - обережно сказала я. 

–Так, але не могла нічого зробити. Я б втратила тебе, якби ревнувала твого батька. Він би заборонив нам бачились. – мама знову закрила лице руками і заплакала.