Лавандове щастя

Розділ 19

Ох, як же я не люблю ходити по магазинам. Це довго, кожен раз перевдягатись, шукати щось стильне, елегантне, гарне, за розміром. Але зараз стоячи в торговому центрі «Snowman», у мене розбігались очі. Хотілось зайти в кожний магазин і купити усе, але ліміт не дозволяє. 

Кіра смикнула мене за руку і ми побігли у найперший магазин, який трапився у нас на шляху. Називався він «Fashion». Ну побачимо що тут за фешн. Щось мені здається, що ми тут все і до вечора не обійдемо, адже торговий центр має 4 поверхи, тому... 

Розчарувавшись у першому магазині ми зайшли в другий. Розчарувались ми через те, що суконь там як виявилося немає. У другому магазині, який мав дуже незрозумілу назву я приміряла одну сукню. Вона була срібляста, з декольте, та вирізом на нозі. Як на мене гарно, але не на день народження. Доречі Кіра собі у цьому магазині знайшла шляпу на літо. Вона щось типу солом'яної. 

Обійшовши ще 10 магазинів ми приміряли близько 20 суконь. Ну ніяка на мені не сиділа ідеально. Незважаючи на мою струнку фігуру, мені не підходив самий фасон. А от Кіра по набирала собі купу всяких блузок, та брюки. От хто із нас шопоголік? 

Нарешті ми перейшли на другий поверх. Йдемо в магазин знайомої Кіри. 

–Зараз все буде, не переживай. – сказала мені Кіра в магазині і підмигнула. 

Ми підійшли до столику адміністратора і привітались.

–Любочко привіт, –Кіра обійняла її– це Віка–моя найліпша подруга, їй потрібна сукня на день народження, не підскажеш? – Люба зміряла мене оцінюючим поглядом. Я помітно напружилась, але Люба тільки посміхнулась. 

–Ходімо за мною дівчата. –Люба встала з за столу і попрямувала до відділу суконь. 

Ось тут я просто таки милуватися сукня ми. Різні кольори, фасони, декорації. Дуже гарно. Поки ми з Кірою відкривали роти, Люба швидко по набирала гору суконь і вручила мені. 

–Міряй. Роздягальня там, –Сказала Люба і тицьнула пальцем у кінець відділу. 

Я слухняні попрямувала туди з Кірою. Вона мій головний критик. Я довіряю їй. 

Зайшовши в роздягальню я вибрала першу сукню. Вона була дуже ніжного лавандового кольору з блискітками. Тканина добре об лягала моє тіло. Довжина сукні до колін, робила мої ноги стрункими. Вийшовши до Кіри, я побачила її реакцію. 

–Віко це нереально! Дуже гарно! Беремо! – сказала Кіра і обійшла мене щоб подивитись усю сукню. 

–Дійсно добре сидить? – запитала я. 

–Так, звісно! Ти шикарно в ній виглядаєш! – сказала Кіра і сплеснула руками. 

Нарешті ми обрали сукню і їдемо додому. Сукня напевне найкраща з мого гардеробу. По дорозі назад я подзвонила мамі і сказала що обрала сукню. Вона звісно була рада, але сказала що їх сьогодні дома знову не буде. З цієї нагоди я запропонувала Кірі прийти до мене на ночівлю і вона погодилась. 

Зараз ми у супермаркеті, бо вдома миша повісилась у холодильнику. Потрібно терміново щось придбати. Ми взяли вівсянку, молоко, м'ясо крупи, десяток яєць, хліб, торт та чай. На перший час вистачить. 

Повернувшись додому ми почали готувати вечерю. Напевне це буде рис з м'ясом, а на десерт – торт з чайом. 

Поки готували, ми обговорювали школу, хлопців. Як виявилося Кіра значно зблизилась з Думаю, і думає що він скоро по кличе її на побачення. Я рада за них. 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше