Лавандове щастя

Розділ 22/2

–Привіт, – зайшовши до будинку сказала Аліса. 

–Привіт,– у відповідь сказала я. Аліса не така вже й погана. Звичайний стиль одягу, мінімум біжутерії. Сіра миша. Чому? Звичайні карі очі, темно-русе волосся. Нічим не відрізняється. –Проходь на другий поверх. 

Ми піднялися на другий поверх, де нас зачекалися Марк і Кіра. Так, вони прийшли підтримати мене. 

–Ого. Всім привіт, не очікувала вас тут побачити. – Аліса засоромлено відвела погляд. Кіра побачивши її трохи скривилася. Я навіть знаю чому. Вона любить виділятися серед натовпу, а Аліса повна її протилежність. Марк лише здивовано підняв брову, але нічого не сказав. 

–Так вони тут, аби мене підтримати. Аліса у нас мало часу, давай перейдемо одразу до теми. – вона кивнула і сіла на стілець. Я сіла на ліжко поруч з друзями. 

–Отже, ми тут усі знайомі. Я – Аліса. Вас я знаю. Ви – Віка, Марк та Кіра. – ми всі одночасно кивнули, –Чесно зізнаюсь, я не хочу нічого поганого вам заподіяти. Я лише хочу щоби ви мене прийняли до себе. Я розумію, це не так легко, але прошу вас.– вона нервово потерла скроні і продовжила, – Моя мама, через рік від'їзджає до Києва. Я не зможу поїхати з нею. Все дитинство вона мене ненавиділа бо через мене, вона не змогла отримати освіту, работу і жіночого щастя. Я завжди її боялася. Так стається, і я не була нікому потрібна. З дитинства я знала, що в мене є батько, але мама відмовлялася щось про нього казати, а мені й не потрібно було. Зараз, я тут перед вами і прошу вашої допомоги. Моя мама ненароком дізналася про ваш план втечі. Прошу візьміть мене з собою. Гроші я зароблю. 

 

Аліса замовкла. Я поглянула на Кіру, вона кивнула. Марк теж. Добре. Отже всі згодні. Дізнаюсь чесно, я навіть і не думала що їй довелося таке пройти. Мені дійсно її шкода. 

–Добре Алісо. Ми беремо тебе в свою команду. – сказав Марк. Господи його голос зводить мене з розуму. 

–А в честь знайомства я запрошую тебе завтра, на моє день народження. Завтра о 17:00 тут, в будинку. Будуть Марк, Кіра, я і ти. 

–Правда? Дякую. Я прийду. Обіцяю! – її очі світяться щастям. Я усміхнулася і обійняла її. 

–Я звісно розумію, а я? – запитала Кіра. 

–І ти. – я обійняла Кіру. 

–І тебе я теж люблю, – я обійняла Марка. 

–І все? – не задоволено запитав Марк. 

–Ну добре. – я поцілувала Марка в щічку. 

–Ходімо чай поп'ємо? – запропонувала я. 

–О так, а можна каву? – запитав Марк. 

–Для тебе все що завгодно. – я посміхнулась до нього. 

 

 

Зараз я сиджу у себе на балконі. Так я курю. Так, бо дідько стільки навалилося. Курю з минулого року. Звідки це? Якось просто спробувала і мені сподобалось. Зараз розумію як це гидко, але ж мені погано. Білий дим, потихеньку розсіюється під синім небом і яскравими зірками, а я заспокіююсь. Сьогодні важкий день. Завтра не піду до школи. Завтра день народження. Злюсь на батьків, бо в Києві вони на довше і не приїдуть на мій день народження. Чому якась фірма важливіше за власну доньку? Я не розумію. 

Аліса тепер в нашій компанії. А що як ми поспішили? Раптом їй щось треба від нашої сім'ї? Звідки взагалі вона могла взятися? Так безумовно вона сподобалася всім, але ж не так швидко треба було її приймати. Хоча з іншої сторони, не робити ж їй випробовувальний термін. Я зробила затяжку і почула звуки ззаду. 

–Знову куриш?– запитав Марк. Він залишився сьогодні зі мною, і я вдячна йому за це. 

–Стрес.– відповіла я, але вже через мить Марк відібрав сигарету і викинув її. Я лише хмикнула і випустила останній дим. 

–Віко, – Марк розвернув мене до себе, –Подивись на мене. – я підняла погляд і зустрілася з такими рідними очами. 

Скориставшись моментом Марк поцілував мене. У цій справі я була недосвідчена, але вже через мить робила рухи на зустріч. Наші язики сплелись, а руки Марка вже пробрались під мій топ. 

–Якщо ми зараз не зупинимось, будуть проблеми. – уривчасті сказав Марк. 

Ми повільно і не бажано відсторонились. Боже мій, я віддала йому свій перший поцілунок. Він правда для мене багато означає і поряд з ним неможливо стримуватись. 

–Ходімо спати? – запитав Марк. 

–Так, йдемо. – ми з ним вирішили спати разом. Нічого більшого. Спасти ми будемо у гостьовій, бо тут двоспальна кімната. 

–Надобраніч.– сказала я і підсунулась до Марка. 

–Хороших снів. – побажав Марк, а я швидко заснула. 

——————————————————————————————

Читачі, як вам історія? Напишіть в коментарях) 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше