Розділ 23

День народження

Так сьогодні 22 травня, і день в який я народилася. Напевно всі мріють прокинутися під гучні викрики "Хеппі бьоздей ту Ю", в гарній просторій кімнаті з купою подарунків, купою  повітряних кульок, з величезним тортом. Так, я теж так мріяла прокидатися, але кожного разу це було так: мама й тато мене будити зранку, привітали, вручили подарунок і пішли на роботу. Так як подруг у мене не було, а був один друг Саша, я інколи проводила з ним час, коли в нього виходило звісно. А що сьогодні? 

Сьогодні мені 16 і я не прокидаюсь під вигуки, немає кульок, немає торта, та все ще буде. Я сподіваюсь. Всю організацію взяла на себе Кіра, а я й не була проти. Вона як сестра, тому знає мене навіть краще ніж я сама себе. 

Я повільно встала з ліжка і вийшла на балкон. Сонечко вже світило, а вітер погойдував віття берізки. І все ж я обожнюю цей дім і цей балкон. 

З самого ранку мій телефон не замовкав. Родичі, друзі, знайомі, батьки вирішили подзвонити до мене і привітати мене. Щастя, здоров'я і успіхів я запаслася мішками на цей рік. Ну звісно я сміюсь. Якщо батьки та друзі – це одне, то родичі, які дзвонять один раз на рік – це друге. 

Найкращі привітання я отримала від Марка та Кіри звісно. Вони мої фаворити. Побажати мені щоб мої колготки ніколи не рвались могла тільки Кіра. Також вона сказала що день народження буде проходити в якомусь часному будинку за містом, що мені сподобалось. Вечірка має розпочатися о 16:00, тому на 15:00 за мною за їде Марк і ми разом поїдемо. 

Ну а поки ще восьма ранку я можу трохи розслабитись і піти поїсти. Вдома як завжди майже нічого не було, тому довелося готувати з того, що є. Треба буде не забули сходити до магазину. На сніданок у мене вівсянка з манго. Хотіла звісно з ягодами і фруктами, але буде тільки манго. Бідні ягідки мені довелося викинути, бо вони зіпсувалися. 

Ближче до обіду в гості до мене завітала Кіра, аби привести мене у форму, як вона каже. 

–Кіро боляче, – сказала я, бо Кіра надто сильно потягнула мене з волосся, але результат того вартий. В зеркалі на мене дивилася зовсім інша Віка. Підкручене волосся, ідеальний макіяж, мінімум біжутерії зробили своє діло. 

–Справжня красуня, – сказала Кіра з захватом і відійшла від зеркала. 

–Дякую Кірусю, ти справжня чаклунка. – я чмокнула Кіру в щічку.

–О ні подруго, тепер твоя черга робити мені макіяж. – усміхнулась вона і сіла перед зеркалом. Я лише закатил очі, але взялася за її образ. Я зробила їй легкий смокі-айс та недовго помаду. Виглядало супер. Якраз до 15:00 ми вже були одягнені та чекали Марка. 

Я сьогодні в лавандовій сукні, а Кіра в чорній. Не буду брехати, Кіра була неперевершена. 

Доречі  подарунок Кіри – це браслет від Pandora з різними камінчиками. Звісно він мені дуже сподобався. Та я й не здивована що це браслет, бо Кіра їх обожнює. 

До нас під'їхала машина Марка. Я на мить за вмерла, бо з машини вийшов Марк у класичному костюмі. Боже який же він був сексі. З трансу мене вивела Кіра, яка легенько торкнулася моєї руки. 

–Вікусю, я тебе вітаю з твоїм днем. Днем народження. Хто б міг подумати що 16 років тому у цей день твоя мати народить мою дівчину, мою зіроньку задля якої на готовий на все? Дівчинко моя, все що треба, тобі вже побажали, а я поважаю тобі щоб ти більше посміхалася, і йшла напролом до своєї мети. – Марк сильно обійняв мене, а я зворушилася. Це так приємно. 

–Дякую.– розгублено сказала я. 

–Ну а тепер, святкувати. Сьогодні буде ще те шоу. – Марк відкрив нам дверцята і ми сіли традиційно на задні сидіння. 

–Дівчата ви гарно виглядаєте сьогодні. – він все ж зацінив 

–Дякую, ти теж красунчик. – сказала я. 

–Звісно, ми цілу годину на це витратили. – Кіра як завжди. 

Їхали ми приблизно півгодини. Всю дорогу ми розмовляли. Я намагалася ви питати що за будинок, але ніхто нічого не сказав. Сюрприз значить. Ну добре. 

Нарешті ми приїхали. Будиночок знаходився посеред лісу. Біля будинку зібралися всі мої друзі. Я так рада їх бачити. Марк обійшов машину і відкрив мені двері. Варто було мені тільки ступити на землю, як я почула викрики "Хеппі бьоздей ту Ю" І я розплакалась. Це перше моє день народження , яке для мене закарбується в пам'яті. Друзі стояли з подарунками, кульками, з листівками, а я просто плакала від щастя. Так саме від щастя. 

–Сонечко не плач, сьогодні особливий день. – Марк витер мої сльози. 

Друзі підбігла по черзі мене обіймати і вручати подарунки. Саша, Аліса, Мирослав, однокласники, сусіди, були й деякі яких я не знаю, але всі до одного мене привітали. Я просто в раю. Купа подарунків і незабутні емоції. 

–Гайда всім до будинку. – крикнув Марк і потягнув мене з собою. У будинку грала гучна музика. Був другий поверх. Бар з алкоголь ними напоями. Я трохи здивувалась, але сьогодні можна. Я поглядом шукала Кіру і знайшла. Вона була у компанії Саші. Оу схоже у них щось намічається. 

Ми з Марком сіли за столик і просто насолоджувалися. Напої один за одним обпікали моє горло, а я й не була проти. Як говорять, сьогодні особливий день. 

Я танцювала, насолоджувалася  життям напевно вперше за рік. І так, в біса мені добре. 

–Марк потанцюймо? – запропонувала я йому, на що він кинув і ми вийшли з за столу. 

Заграла повільна музика і ми почали танцювати. І я і Марк були хорошими танцюристами, тому танцювати було в кайф. Його гаряче повітря обпікали мені спину, а рука впевнено тримала талію. Раптом я потягнула Марка на вулицю. Мені стало трішки погано. Він просто зводить мене з розуму. 

–Тобі погано? – запитав він. 

–Все добре. – відповіла я. 

Ми пішли до його машини і сіли на капот. Сьогодні особлива ніч, такі яскраві зорі. 

Ніхто а тим паче я, не очікував, але Марк поцілував мене. Так пристрасно і водночас так ніжно. Я одразу відповіла на поцілунок. Наші руки блокади по всьому тілу, але не спішили. Поцілунок все поглиблювався. Я розуміла до чого це йде, але не хотіла зупиняти. Важливо лише те, що є зараз.