Розділ 25

Чорт! Чорт! Чорт! 
Ні-ні-ні! Я це так не залишу! Вони поплатяться за все це! 
Я швидко піднялася і з розмаху відкрила двері. 
–Хм, а я вчасно. – задумливо промовила я. 
Аліса зойкнула і залізла з Сашка. 
–А я бачу, Сашко, ти часу не втрачаєш, – спеціально повільно сказала я. 
Саша пропалював мене поглядом, і нарешті промовив:
–Що тобі потрібно? – хм, цікаво-цікаво
–Пфф, мені від тебе потрібно тільки те, аби ти зник з нашого життя, а особливо – з життя Кіри. – ім'я подруги я інтонаціонно виділила, і як на мене, то Саша взагалі не відчуває провини. От же ж козел! Ну я їм зараз зроблю розваги. 
–Якщо ти це через свою Кіру, то йди геть, я не збираюсь вибачатися перед нею. – що це він верзе?

Як це так? Але ж Кіра... Вона йшла заради нього на великі вчинки, часто сварилася з батьками, навмисне пропускала заняття, аби побути з ним, ні-ні-ні цього не може бути.

Я глянула на Алісу, яка за час наших "переговорів" встигла одягнутися. Я швидко знайшла речі зрадника на підлозі, і з усією силою швирнула їх в нього. Так, правильно! Хай знає, яка у мене до нього неприязнь.

Штани гучно приземлилися у нього на голові, та мені було не до сміху. Якщо вже Кіри тут немає, то я розправлюся з цим козлом.

–Ти не маєш ніякого права виганяти мене з власного дому, утямив? – я запитально на нього подивилася –А тепер, на вихід – я відійшла від дверей і показала рукою на вихід. Саша спантеличено подивився на Алісу, і напевне, подумки благав про її втручання в розмову. Нічого-нічого. Я і цій козі сраку надеру. Тільки-но доберусь до неї.

–Віко, припини. – холодно сказала Аліса, а я запитально вигнула брови. –Він залишиться. – а от зараз я не зрозуміла, залишиться? Та ні, пане нафіг з нашого дому і нехай з вибаченнями повзе до Кіри.

–Геть... – промовила я, сил немає зовсім. 
–Віко... – ну так Алісо, звісно. 
–Геть я сказала!!! – крикнувши сказала я. Ні, ну це – переходить усі межі. 
–Та до біса тебе, до біса Алісу і тим більше до біса Кіру. Як же ж ви мені набридли. – він швидко вдягнув штани і побіг. Я пропікала Алісу поглядом, а вони лише опустила очі. Ну що ж, Алісо, пограємо.

Я побігла сходами донизу, наздоганяючи Сашу. Ще є одна справа, котру потрібно завершити. 
–Саша, стій. – попросила я і він розвернувся. 
Я швидко підійшла до нього впритул і дала гучного ляпаса. 
–Що ти... 
–Це тобі за Кіру – він здивований витріщився на мене. 
Тим часом я вліпила йому другого ляпаса. 
–Це тобі за мене. 
Саша закрив руками своє лице. Хм, розумно, але є ще одне місце, котре потрібно не тільки надерти, та ще й відірвати. 
Я з усієї сили зарядила Саші в пах. Він зігнувся навпіл і голосно простогнав. Зарядила я добряче. Тепер буде знати. 
–А це тобі за те, як ми всі тобі набридли. А тепер провалюй, і більше не повертайся сюди ясно?

Саші двічі повторювати не було необхідності. Взувся і вийшов, лише от на порозі прошипів:
–Ти ще поплатишся.– але я не заважали і закрила двері прямо у нього перед носом.

Гучно видихнувши, я відправилась на кухню. Потрібно освіжитися. Я набрала в склянку води і випила. Дійсно легше.

Опустившись на стілець, я вирішила трохи відпочити. Я не розумію навіщо він так, от дійсно не розумію. Хіба йому не шкода Кіри? А Аліса? Боже який жах. Я закрила очі руками в надії що все те, що сталося – сон. Хоча, я і так розумію що це не сон, що цього і варто було очікувати, але ж не від Аліси! Чесне слово, не очікувала. Ну як так?

Важко видихнувши я піднялася. Мене чекає важка розмова з Алісою і Кірою. 

Читачі! Насамперед хочу привітати наших дівчаток з 8 березня). Вибачте що запізнилась, але краще пізно, ніж ніколи). 

Склались обставини, через які, я не змогла викласти главу, але сподіваюсь ви про бачите мені це) Люблю вас безмежно) 

Ну будь-ласочка постав зірочку і прокоментуй!) 

Це ну дууууже для мене важливо(((