Лавандове щастя

Розділ 27

Як би сильно я не хотіла самостійності, як би сильно не хотіла поїхати подалі від цього міста до Харкова, та я не хотіла покидати маму саму. Я знаю, це був мій вибір, мій план. Я потягла за собою всіх своїх рідних. Так саме я, і я не можу ось так зараз розпускати соплі. Я маю зібратися, а веду себе як шмаркачка. На жаль.

–Марк зупини, мені погано. – він зиркнув на мене зляканим поглядом і зупинив машину. Я вийшла востаннє напевне.

–Віко, що з тобою? Нудить? Сильно погано? – одразу накинувся з запитаннями і простягнув пляшку води. Я взяла воду і зробила два ковтки. Мабуть стало легше.

–Я... Напевне я просто злякалася нового життя. Я не знаю що буде завтра. Не те що не знаю, я поняття не маю. Мені страшно, раптом ми не зможемо жити там, і нам прийдеться повернутися назад? Марк, я нічого не знаю... – одинока сльоза зрадницьки покотилася по щоці. А щоб тебе! Я не хотіла плакати.

–Ну-ну-ну, мила моя, не плач, – він швидко витер мою сльозу і поцілував у ніч, від чого я зморщилась, –Все буде добре, я тобі обіцяю. Я завжди буду поруч з тобою. Ти не повинна плакати. – від цих слів мені захотілось обійняти його. Зарившись в його обійми, я тихенько прошепотіла:
–Дякую...

–Тобі вже легше? Нічого не болить? – запитав він.

–Ні, не болить. Їдьмо?– Марк відкрив мені дверцята і я швиденько сіла на перед.

–Так, їдьмо.

Ми швидко доїхали до залізничної станції. Як не дивно, народу було багацько. Кожен бажав встигнути на свій потяг, тягнучи за собою здоровецькі валізи і клянучи все на світі якщо не дай Бог колесо "чумадана" застрягне. Так було і з нами. Кіра і Саша вже давно чекали нас. Побачивши мене з Марком вони прямо налетіли на мене з запитаннями.

"Що? Як? Де ви були? Чому так довго? Ми хвилювалися. Де Аліса? Твоя мама буде? " Я не встигала відповідати, тому ми домовилися що побалакаємо у потязі.

Далі все як в тумані. Попередження про приїзд потягу, метушня з сумками, біг за потрібним вагоном, прощання з мамою, "заселення", від'їзд. Так і хочеться сказати: " Тутууууу наступна зупинка – доросле життя". Мммм клас. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше