Легенда про дівчину без обличчя

3

 Непомітно пролетіли роки і нашій Гармонії вже вісімнадцять років. Життя приготувало для неї багато несподіванок. Незадовго від свого дня народження вона почула дивний голос що звав її до найбільшого і найпрекраснішого водоспаду в усьому королівстві. Вона йшла і не знала куди йде, йшла за покликом свого серця, віддаляючись все дальше і дальше від дому. Незабаром натрапила на стежину. Нею треба було іти довго і Гармонія хотіла звернути і піти напростець, але якась дивна сила наказувала її іти прямо і нікуди не звертати. Дівчина скоро знайшла той водоспад, про який говорили люди у її селищі. Підійшовши ближче до водоспаду вона помітила вхід у печеру. Щоб увійти туди, потрібно було пройти через водоспад, бо іншого входу не було. Дівчина наважилась на цей вчинок і просто пройшла крізь воду, щоб увійти в печеру. Коли вона пройшла крізь водоспад, то почала оглядати все навкруг. Неподалік від неї стояло дуже велике дзеркало в яке вона подивилася і побачила незнайому собі дівчину. На неї дивилася дівчина в прекрасному вбранні, якого вона не бачила нікого.  Сукня була обшита перлами та сріблом, а на голові виблискувала корона з чистого золота, прикрашена коштовним камінням. Лише згодом дівчина зрозуміла, що незнайомка у дзеркалі – то вона сама. Від радості їй на очі накотилися сльози, за якими нічого не було видно. Взявши себе в руки дівчина витерла сльози і пішла далі в глиб печери звідки сіяло дивне світло. Гармонія йшла на те світло і незабаром опинилася на прекрасній галявині, на якій паслися єдинороги. Дивні істоти не злякалися її, навіть один з групи підійшов до неї. Той єдиноріг був найпрекраснішим серед інших. Вона чула про цю галявину від людей, які подейкували про те, що то єдинороги чистої крові, на яких не може глянути жодна людина, якщо не буде такої ж крові як і вони. Ще й ці галявині гуляє самотній принц, який такої ж крові як вони і про місце знаходження знав лише він один. Той принц був сином короля Едуарда, який правив королівством до якого належало селище, в якому проживала дівчина. 
 Єдиноріг все приближався д неї і вона також пішла йому на зустріч.  Він дивився на неї так, як ніхто зроду не дивився. В тих очах було стільки ніжності і любові,  здавалося що на тебе дивиться рідна мати. Але дівчина не сумнівалася жодної миті, що все робить правильно і сповільнила ходу. Єдиноріг підійшов до неї і став кружляти навколо, здавалося, що він ніби розглядає таємничу гостю. Нарешті він зупинився і деякий час стояв непорушно дивлячись їй в очі. Дівчину раптом пройняла така любов до тварини, що вона не втримала сліз від радості.

 

Любі читачі це моя перша книга і перше публікування, тому прошу віднестися до твору з розумінням. Буду дуже вдячна. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше