Глава 14

За день до весілля Таннарі з батьком та матір'ю перевіряв всі приготування до торжества. Вони сиділи за столом у великій кімнаті, де ватажок клану проводив прийоми.

- Усі запрошені прибудуть? - поцікавився Таннарі.

- Ні, декого не буде, - відповіла Кіара, переглядаючи список на аркуші. - За такий короткий термін не всі змогли спланувати приїзд. Хтось в далекому від'їзді, а хтось просто не зміг.

- Воно й на краще, - анітрохи не засмутився Таннарі. - Чим менше народу, тим краще. Швидше все проведемо.

- Хоча б мінімальне, але святкування доведеться провести, - промовив Данвар. - Представники інших кланів і знаті повинні бачити церемонію і визнати ваш союз.

- Для цього і по одному представнику вистачило б, - буркнув Таннарі.

- Тоді всі думатимуть, що ми соромимося твоєї обраниці, - заперечив Данвар.

- А так у мене більше болить голова про те, хто намагається вбити її, - парирував Таннарі.

- Сумніваюся, що причетні до цього з'являться сюди.

- Хочеш сказати, що шукати варто серед тих, хто не з'явиться? Вони ж не настільки дурні, щоб так видавати себе, - не погодився Таннарі з доводами батька.

Данвар задумався над зауваженням сина.

- Мої люди ще розслідують подію, - промовив він, - але ми знайдемо винних.

 ***

Настав день весілля. Наречену до церемонії готували більше десятка служниць. Її купали, натирали, вдягали, зачісували, прикрашали. Аніка дуже хвилювалася. Навіть при відвідуванні покинутої цитаделі не було так страшно. Якби довелося самій готуватися, ні за що не впоралася б. Кіара керувала ходом приготування і заспокоювала дівчину. За традицією наречену повинні готувати її сім'я, але у їхньої нареченої не було сім’ї. І Кіара взяла на себе обов'язок матері. Тасмін допомагала їй, виконуючи дрібні доручення. Аніка помітила, що дівчина почала ставитися до неї більш дружелюбно і щиро.

- Я завдаю вам стільки клопоту, - винувато промовила Аніка, коли Кіара клопотала біля неї, поправляючи вбрання. – Нема сім’ї, яка б мене підготувала.

- Та ти що, - усміхнулася жінка, - я тільки рада. В мене ніби ще одна донька з’явилась. Маю подвійну радість і син одружується, і дівчину готую до весілля. Мало кому дістається така нагода. Та ще й таку дивовижну.

Кіара взяла Аніку за підборіддя, змушуючи повернути голову зі сторони в сторону, роздивляючись її зачіску. Аніка сором’язливо посміхнулась жінці.

Хоча весільний наряд не виділявся особливою складністю, але все було відпрасовані і сяяло. Ніжно-блакитна сукня з рукавами, що облягали, і довгою, але не пишною, спідницею в декілька шарів з різною довжиною. На голові нареченої спорудили зачіску, прикрасивши волосся синіми каменями. Вони ідеально гармоніювали з рудим кольором. Кіара пояснила, що це сапфіри. Вони служать прикрасою для кожної нареченої в їхньому роді. Також їй наділи дивовижне намисто з таких же каменів. Голову покрили ніжно-блакитною накидкою-вуаллю, що закривала обличчя.

Аніка дивилася на себе в дзеркало і не впізнавала. Замість замурзаною вуличної злодійки на неї дивилася прекрасна пані в дорогому вбранні. І все ще сумнівалася в правильності свого вибору. Чи впорається вона?

Церемонія проводилася в одному із залів будинку на другому поверсі. На помості стояв вівтар, біля якого знаходився жрець, який прибув спеціально для проведення весілля. Він був вдягнений в довгу білу мантію, розшиту золотистими літерами. Приїхавши за день до святкування гості зібралися в залі і чекали появи нареченого та нареченої. Батьки і сестра теж знаходилися там. В очікуванні винуватців святкування, гості, які зібралися, тихо перемовлялися між собою.

Про початок церемонії сповістив звук гонга. Таннарі з'явився з бічних дверей і пройшов до вівтаря. Вдягнений в яскраво-синій шовковий костюм, який сидів бездоганно на його фігурі. На лівій стороні сорочки красувалася тонка вишивка родового герба. При його появі гості захоплено зашепотіли. Молоді дівчата з числа гостей дивилися заздрісно і з розчаруванням.

Аніку пізніше через інші двері привели слуги. Вони залишилися за дверима, а вона, невпевнено крокуючи, пішла до Таннарі. Він виглядав ще чарівніше, ніж зазвичай. Відвівши погляд від нього, і побачивши безліч чужих людей в залі, Аніка завмерла на півдорозі. Десятки поглядів були звернені на неї. Інтерес, презирство, гидливість. Вона побачила всю різноманітність відношення, з яким можна зіткнутися. Їй стало страшно від того, що відбувається. Подивилася на Таннарі, який кивнув, кличучи до себе. Ноги не бажали слухатися, коліна затремтіли. Але, зібравшись з силами, дівчина піднялася на поміст з вівтарем.

Таннарі підбадьорливо посміхнувся їй, коли вона встала поруч з ним.

Жрець привітав їх і почав читати молитву на незрозумілій мові. Аніка тихо стояла і роздивлялась довкола, не повертаючи голови, не зовсім усвідомлюючи, що відбувається. Вона все ще не могла повірити в те, наскільки змінюється її життя. Чолов'яга, випадково зустрінутий нею, якого вона намагалася обікрасти, зараз стане її чоловіком.

Жрець закінчив читати молитву і дістав два золотих обруча. Він вказав нареченому і нареченій повернутися до нього спиною. Вони слухняно розвернулися до гостям обличчями. Ті затихли, уважно дивлячись на них. Аніка чула, як жрець встав за їхніми спинами. Тихим шепотом він почав нову молитву, і Аніка відчула, що він надів обруч на голову. Краєм ока помітила, що теж він зробив і Таннарі. Настала тиша, що тривала кілька хвилин. Аніка боялася поворухнутися, щоб не зіпсувати обряд. Незворушний вигляд судженого надав сил, і вона терпляче чекала продовження.

- Відтепер, - заговорив жрець за їхніми спинами, - ці чоловік і жінка перед богами і перед людьми чоловік та дружина.

Він зняв з них обручі і повернувся за вівтар. Таннарі простягнув руку Аниці, і вона несміливо подала свою. Він потягнув її за собою з помосту. Гості зашуміли, радісно висловлюючи свої привітання.