Глава 38

Протягом наступних двох днів вони не розлучалися ні на хвилину. Аніка навіть вирушила з ним на розвантаження возів. Для неї з цієї нагоди приготували зручний екіпаж. І, прибувши до маєтку, в якому вона вже не була кілька тижнів через побоювання пологів, що мали відбутися незабаром, вона здалеку спостерігала за чоловіком, не випускаючи з поля зору. Сойра не відходила ні на крок, весь час розпитуючи про самопочуття. На що Аніка відповідала, що відчуває себе як ніколи добре. Сойра ця заява насторожила. Вона хоч і була молодшою за Аніку, але вона вже мала дитину, і вона знала, як буває перед пологами. Тому її вибрали для прислуговування господині.

 - Господине, - звернулася вона до Аники, - вам варто було б уважніше прислухатися до себе. Раптом у вас перейми.

- Я добре себе почуваю, - запевнила Аніка. - Мені нічого не болить. Хіба при переймах не повинен боліти живіт?

- Ммм... повинен, - невпевнено відповіла Сойра.

- А мені нічого не болить, - твердо повторила Аніка. - Якщо щось буде, я обов'язково повідомлю.

- Добре, - покірно відповіла служниця.

Але продовжувала пильно стежити за господинею і не дозволяла робити зайвих рухів. Як тільки Таннарі звільнився, всі разом вони повернулися додому.

Вночі третього дня Аніка прокинулася від відчуття неспокою. Застогнавши, вона схопилася за живіт. Внутрішнє чуття підказало, що прийшла пора появи малюка на світ. Таннарі чуйно відреагував на її стогін і прокинувся теж.

- Що? - стурбовано запитав він.

- Мені здається, що... - вона зціпила зуби, переживаючи хвилю болю, що накотилась, - …що прийшов час.

- Так, - він підскочив на ліжку, - піду маму покличу. Ти тільки не хвилюйся, я швидко.

Аніка у відповідь тільки кивнула. Швидко натягнувши сорочку і штани, Таннарі вибіг з кімнати. Через пару хвилин він повернувся з Кіарою, заспаною і розпатланою. Витрачати час на збори не стали.

Вона розпитала Аніку про самопочуття і обстежила живіт. Її дар дозволяв їй відчути плід і його стан.

- Перейми нечасті, - полегшено повідомила Кіара, - так що все це може затягнутися до ранку.

- Хочеш сказати, що вона буде ось так мучитися до ранку? - обурено запитав Таннарі, бачачи, як дружина кривитися від пронизливого болю.

- Вибач, хлопчику мій, - з сумною посмішкою промовила Кіара, - але таким чином жінки стають матерями.

- Але я думав, що після того, як починаються перейми, відразу повинні наступити пологи, - розгублено промовив Таннарі.

- Ні, синку, - відповіла мати, хитаючи головою. - По-різному буває. Від пари годин і до цілого дня може затягнутися. Так що наберіться терпіння, діти мої. - Вона повернулася до дівчини. - Якщо відчуєш почастішання болю, покличете мене.

Аніка зі стійким виглядом кивнула їй і глибоко вдихнула.

Як і попереджала Кіара, процес затягнувся. Аніка, намагаючись мужньо винести випробування, що випали на її долю, іноді дозволяючи собі поплакати, поскиглити. Вона то лежала, то бігала колами по кімнаті, то взагалі хотіла звернутися на звіра, в надії так полегшити свої страждання. Таннарі намагався зробити все, щоб відвлекти її або полегшити біль.

- Мамо, вона хоче перетворитися, - поскаржився Таннарі Кіарі.

- Не в якому разі, - вигукнула жінка. - Інакше втратить дитину. Не зводь з неї очей.

У ранковий час все досягло свого піку, і Таннарі покликав матір і Сойру. Його виставили за двері, а Аніку, роздягнувши, поклали на спеціально підготовлене на цей випадок окреме ліжко і вкрили простирадлом.

Молода і недосвідчена, Аніка почала панікувати від болю, який тепер не припинявся. Вона спробувала відбитися від рук, що тягнулися до неї, і шипіла, як кішка. З огляду на її нелюдську силу, утримати її було дуже складно.

- Аніко, дівчинко моя, - звала її Кіара, хапаючи за руки, - заспокойся і розслабся, а то нашкодиш собі і малюкові.

Якщо Кіара, володіючи рівною з Анікою силою, могла втримати її, то Сойра взагалі нічим не могла допомогти. Аніка кілька разів відкинула бідну дівчину, як іграшкову, що та втратила будь-яке бажання до неї наближатися.

- Та боги з тобою! Вгамуйсь, Аніко! - не витримавши, гримнула на неї Кіара.

Але Аніка тільки подивилася на них зацьковано, і знову завила від болю.

Таннарі, слухаючи за дверима крики дружини і марні заклики до неї заспокоїтися, не витримав і повернувся до кімнати.

- Що відбувається? - вимогливо запитав він у матері. - Якісь ускладнення?

- Вона не хоче заспокоїтися і розслабитися, - засмучено відповіла Кіара, відступивши на крок від ліжка з породіллею.

Чоловік подивився на дружину. З виснаженим виглядом, змокла, вона дихала часто і важко. Тонкі руки стискали простирадло до побілілих кісточок, а зуби зціпила так, що здавалося ось-ось почнуть кришитися.

- Аніко, - покликав він її.

Дівчина відкрила заплющені очі.

- Таннарі... - хрипко сказала вона, - мені боляче.

Він підійшов до вузького ліжка і опустився поруч з нею на коліна.

- Крихітко, - він узяв її за руку, дозволивши зціпити свою долоню з усією силою. - Дозволь їм допомогти тобі. Я не хочу, щоб з нашим малюком або з тобою щось трапилося.

- Я... - вона сама не знала, що йому відповісти. - Я постараюсь... тільки ти не йди.

Він кивнув і подивився на матір. Жінки наблизилися до породіллі і стали давати вказівки. Кіара зробила все, аби полегшити і прискорити процес появи малюка на світ. Аніка ж до кінець зовсім знесилилась через напруження. І тільки близькість пари надала їй наостанок сил.

Настав затяжний момент, коли нове життя прийшла в їхній світ. Почувши звук, більше схожий на нявкання або скиглення цуценя, Таннарі з цікавістю подався вперед, щоб зазирнути за простирадло на колінах дружини.

- Не лізь, - сердито промовила Кіара, відштовхнувши його голову ліктем.

Таннарі повернувся на своє місце з ображеним виглядом, ніби дитина, якій не дали вподобану іграшку. Аніка лежала, заплющивши очі і переводячи подих. Сойра ж метушливо бігала з пелюшками туди-сюди.