12. Початок сімейного життя.

      Після банкету Марися з Річі потрапили під пильне спостереження всієї  острівної громадськості. Де б вони не з'явилися, їх  супроводжували зацікавлені погляди і тихе перешіптування.  Містер Бартон-старший теж почув про Люсі - троюрідну внучку мадам Буресвіль.

    -   Я чув, синок, ти дуже швидко визначився,   не дивлячись на свої ж плани. Ця дівчинка  з   Франції, що це, серйозно?

   -  Тату, думаю, що так. Вона розумна, гарна, освічена.  Добра і мила,  я дуже боюся її втратити. Але сподіваюся, що вона теж любить мене.

   -  Ех, шкода, що ця стара перечниця Ема вже розділила свої мільйони і заприсяглася на розп'ятті! Сто разів переписувала заповіт, а тут як на зло!

   -  Тату, мене не хвилює її посаг, я люблю її - і цим все сказано. Я вдячний тобі за те, що ти дав мені таку освіту, я вже через тиждень приступаю  до роботи в міському суді адвокатом - я сам зможу утримувати родину.

   -  Добре, синку, будь щасливий, приводь дівчинку показати батьку.

       Мадам відразу  ж після банкету послала лист мешканцям вілли "Еспада", що теж їй належала і здавалася різним людям.  У листі вона просила мешканців підшукувати собі інше житло, тому що вілла "Еспада" їй самій  "знадобиться найближчим часом  у зв'язку із  сімейними обставинами, що змінилися".  Коли мешканці з'їхали, то мадам відразу ж почала ремонтувати віллу,  продаючи потроху свої прикраси і перли(!),  що чомусь  мали  звичку не зменшуватися, а прибувати в скриньки мадам,  яка цього начебто  і не помічала. Це, звичайно, була робота Чарлі і всієї Едемскої команди.  По місту пішов поголос, що мадам Буресвіль готує віллу в подарунок  до весілля своїй троюрідній внучці. Відкіля цей поголос пішов, ніхто не знав, але так воно і було.

     Відносини у Марисі з Річі розвивалися своїм природнім шляхом і незабаром вони зовсім не могли розлучитися один з одним ані на хвилину. Навіть коли Марися була "під час виконання службових обов'язків", Річі бовтався  під вікнами, і навіть  іноді підглядав у них, як пацан.

    Загалом , незабаром Річі освідчився Марисі і подарував їй  перстень своєї матері - тоненьку платинову смужку із  синім аквамарином - як море, небо й очі Марисі.

   Марися оголосила всім про весілля і мадам сплакнула:

   -  Я зрозуміла це відразу, як тільки побачила вас поруч.  Я рада за тебе, дитя моє,  ви створені один для  одного.  Я подарую тобі своє улюблене брильянтове кольє - не в могилу ж мені його забирати, в решті решт! Я сподіваюся, ви будете частенько відвідувати мене. І я зможу ще побачити вашу крихітку - мого троюрідного правнучка! - мадам сама упевнилася в тім, що Люсі її родичка. Чи це Чарля попрацювала? Ну то добре, нехай буде так.

     Марися і Річі вирішили не влаштовувати пишного весілля - навіщо?  Маленька вечірка в мадам і все, але батечко Бартон став категорично заперечувати.

   -  Що, маленька вечірка у мадам?  Та як я подивлюся в очі своїм знайомим і рідні, що я,  жебрак, чи поганий батько? Ще всі подумають, що я збанкрутував. Та й крихітка Лу на небі мені цього не пробачить - тільки пишне весілля відповідно моєму положенню  в суспільстві і доходу, і крапка!

     І почав готуватися до весілля.  Мадам теж стала дибки  і почала купувати у відремонтовану віллу "Эспада" меблі і начиння.  Перли розліталися зі скриньок зі страшенною швидкістю. Мадам якось звикла до того, що вони там ніколи не зникали, скільки їх не бери.  Та й проблем із продажем цих перлів не було - всі знали, що в мадам Буресвіль цих перлів може бути хоч і цілий вагон.

     І от день весілля настав.  Марися погано пам'ятала його,  вона  була в стані   ступору - йшла, куди говорили, робила, що скажуть.  Ця церемонія була на подив тривалою і стомлюючою, і Марися мріяла тільки лише про те, що  незабаром це все закінчиться, і вони  з Річі поїдуть у весільну подорож по архіпелазі на яхті "Луїза". Річі теж томився в строгому костюмі при краватці, ну  та нехай, переживемо, помучимося деньок, раз батьку це так потрібно. Батько подарував Річі гарний  дорогий автомобіль і невелику суму "на обзаведення", а мадам Буресвіль Марисі - віллу "Еспада" і брильянтове кольє, що і мерехтіло на Марисі в день весілля.

      Але навіть воно не могло затьмарити краси нареченої. Навколо без кінця спалахували фотоапарати, скрекотали відеокамери - весілля стало подією для всього острова. Така гарна пара - синьоока  білошкіра шатенка і смаглявий чорноокий блондин - не часто одружувались на островах - видовище це було чудове і рідкісне. Але, нарешті, цей день закінчився,  молоді люди зітхнули з полегшенням і зникли на своїй яхті в невідомому напрямку. 

                 ***

      Через кілька днів після весілля Марися прокинулася на світанку  від того, що почула телепатичний виклик своїх з Едему: "Марися, прокинься! Приїжджайте до нас, це дуже важливо!"  Марися відповіла: "Чую, чую, незабаром будемо". Вона глянула на карту - ось тут стоїть "Луїза",  а тут Умм і біля нього Едем. Потрібно буде попросити Річі плисти сюди. А навіщо просити, можна накласти маленький код, сам попливе. Марися підійшла до сплячого Річі , поклала долоню йому на чоло, секунда, і все готово.  Вранці, після сніданку, вони поплили  прямо убік  Едему. До обіду на обрії з’явився острів.

   -  Дивися, Марі, яка скеля стирчить посередині моря, я її ніколи не бачив. Правда, я в цих краях і не плавав ніколи, тут немає нічого особливого. Давай пообідаємо тут.

     Вони причалили до острівця.  Навколо панувала тиша, спокій - ніяких ознак бурхливого життя і купи жителів. Марися назбирала плавця, а Річі розпалив багаття і почав смажити на вертелі рибу, що вони піймали по дорозі. Марися тремтіла від  спогадів, що наплинули на неї - як вона крокодилом облазила всі ці береги. На смачний запах звідкись вискочила гладка та пухнаста Мурка. Вона відразу почала тертися об ноги Марисі, оглушливо мурчачи.

   -  Відкіля вона тут взялася, така красуня! Мабуть риби тут повно - дивись яка жирна та гладка - сказав Річі.