19. Психологічні проблеми.

      Ну от, робота в основному налагоджена. Інформація стікається в живі бібліотеки з Інтернету, з музеїв, університетів, і бібліотек.  Кріокамери заповнюються генетичним  матеріалом, по  великих містах ширяє кілька машин швидкої допомоги на дорогах, ціла бригада працює в  центрі по боротьбі з наркоманією.   Поліція, суди, чиновники - все більше і більше едемітів проникає в життя підвідомчих МВ2 країн.  Всі служби займаються своєю справою, а  кожен розділ мозку МВ2 керує своєю службою. А сама Марулька, як особистість, почала потихеньку нудьгувати і тужити за першим Едемом,  а особливо за Орисею.  Хоча Марулька  і супермозок,   але нічого  людське їй не чуже і поспілкуватися, поговорити з близькою людиною тут, на новому місці, стало для неї життєво необхідно. А то так і схибитись недовго.  Як часто  Орися вражала її своєю обмеженістю і туподумством, але без цих бесід було ще гірше.  Все-таки Орися була сама розумна серед едемітів, вона пам'ятала все, із самого початку. Іншим едемітам, а особливо на Едемі2 історію їхнього виникнення сильно скоротили, а багатьом вона просто не була відома. Навіщо?

      А попросити у Орисі дозволу і взяти її копію на півострів Гамаль Марина не зважилася. Адже Орися настільки зріднилась з їхнім острівцем, з їхнім старим Домом,  що вирвати її відтіля було б просто блюзнірством.   Та й як би копія Орисі жила б в цілком підвідному домі? Адже вона звикла бути майже сухопутною.  Що ж робити?... Чорт! Ти, Марулька, не супермозок, а  маразматик склеротичний! Знайшла про що журитися! Просто потрібно зробити собі нову сестричку - подружку! Тільки ще дурнішу,  ніж Орися, щоб не дуже страждала, і не довелося б їй ще якого-небудь відомого письменника з могили витягати. Ступінь розуму  5-7, як у Первинної, цілком достатньо.

      А тіло заберу те, що стоїть в головному залі під склом з тих пір, як я сюди прибула.  Щось я стала помічати, як самі маломозі едеміти припливають до нього, і як начебто... моляться!  Знайшли чому поклонятися - це ж майже муляж, там усередині нічого немає, ні нутрощів,  ні крихти мозку - просто оболонка.  Потрібно  все-таки  організовувати свята, як у старому Домі, розваги і відпочинок для едемітів, схоже, що вони сумують.  От заведу собі Орисю... Ні, назву інакше. Нехай буде Маня.  І нехай ця Маня буде для домашніх едемітів піонервожатою і психологом. А для мене - компаньйонкою.   Чудово!

        І нехай собі співають, малюють, вишивають,  а ми з Манею будемо їх хвалити,  і все буде добре.  Так Марулька і зробила, зовнішність Марини Стеценко-Бартон   була збережена, тільки Маня  стала русалкою - а як інакше під водою?  Дуже гарна Маня вийшла! Вище пояса - прекрасний  дівочий торс, а нижня частина тіла покрита  зеленувато-блакитною блискаючою лускою, зелений хвіст, зелене волосся, зелені очі. Домашні едеміти,  особливо самі маломозі, дивилися на неї, роззявивши рота і плавали за нею юрбами, як за кінозіркою. Маня  дуже вдало вписалася в життя Дому, хоча спочатку були й ексцеси.  Мозок менеджер по персоналу, що і так був незадоволений появою Мані у його сфері діяльності, якось доповів:

   -  Марина Василівна, погано ти спроектувала Маню.

   -  Чого це ти так вирішив?  - здивувалася МВ2.

   -  Сьогодні  черепаха-кріоконструктор не може працювати,  вона плаче цілий день після того, як ваша Маня заспівала їй пісеньку "Я мріяла про моря і корали, я  ПОЇСТИ мріяла суп ЧЕРЕПАШАЧИЙ". Треба думати, про що і кому співати!

   -  Ой, можливо ти маєш рацію - Маня ж не дуже багатомоза! Треба додати їй рівень розуму і закачати їй яке-небудь світило психології. А з тією черепахою я поговорю. У якому вона секторі зараз? - сказала МВ2.

   -  Сектор Д23, кличуть Ельвірою - буркнув менеджер і відключився.

  А МВ2 знайшла Ельвіру  і заговорила з нею.

   -  Елічка, люба, чому ти плачеш? - ласкаво запитала вона.

   -  Марина Василівна, як же мені не плакати, якщо люди там, на землі, такі жорстокі!

   -  Чому ти так вирішила, Ельвіра? - сторопіла МВ2.

   -  Вони ЇДЯТЬ  своїх маломозих едемітів! Так, так, так, я знаю! Люди їдять черепах, курей і свиней!  Це ж дикість!  Я не хочу будувати кріокамери для них!

   -  Ельвіра, люба, а чому ти вирішила, що земні тварини - маломозі едеміти людей? Це зовсім не так! Це ми, едеміти - одне  ціле, єдина істота в різних типах тіл, а люди і всі земні і морські тварини  - зовсім різні істоти! Вони не можуть ні розділитися, ні злитися!

   -  Все рівно, нехай навіть і різні істоти, але тварини - маломозі, а люди - ні!

   "Ні фіга собі проблемка" - подумала МВ2. Вона не знала що сказати. Ага, придумала!

    -  Ельвіра,   а як ти думаєш, чому в нас так багато кріокамер а ми  все будуємо  і будуємо  нові?

   -  Не знаю-у-у... - пхикала Ельвіра.

   -  Та тому, що у всіх людей і у всіх тварин  генокоди різні. А в нас  - один генокод на всіх-всіх-всіх!  І у вас,  домашніх едемітів, і в наземних, і в мене, і в Мані - один набір генів, ми всі - одна людина, що навчилася мінятися і поділятися на частини,  саме тому ми називаємося  едеміти і не їмо один одного. Зрозуміло?

   -  Ага-а-а! - ще схлипувала Ельвіра.

   -  Крім того, людина  - це хижак, мисливець, вона просто не змогла би жити і плодитися  без тваринної їжі, такими вже нас Бог створив. Елю, припини,  ти це все прекрасно знаєш, у тебе ж шостий ступінь розуму!

   Еля мовчала, але МВ2 прочитала в неї в голові, що Ельвіра  незабаром заспокоїться.   Відразу після цього МВ2 закачала в Маню знання двох психологів різних наукових напрямків і одного страшенно знаменитого психіатра, і все налагодилося. Хоча МВ2 тепер стала хвилюватися,    чи не занудиться така  розумна Маня? "Як важко підтримувати психологічний  баланс  у цьому Домі-дурдомі, Господи прости" - подумала МВ2.