24. Підготовка до Армагедону.

   Елеонора й інші едеміти, що підслухували розмови МВ разом з нею, теж поплили по своїх спальнях, злякані  і спустошені. Але звичайно ж, ніхто не спав.  Усі  три МВ зі своїми інформаторіями підраховували ресурси, кількість едемітів на суші й у морях, кількість морського, повітряного і космічного транспорту, оповіщали свої бази, склади і виробництва  -  загалом , підготовка  до кінця світу почалася. 

    Вранці МВ повторно зібрали з усіх обсерваторій дані про астероїд, повторно прорахували наслідки його цілком безневинного, на перший погляд, прольоту через сонячну систему і прийшли до тих же результатів.   Потім вони розпочали вирішувати, яким же чином  консервувати  нажите добро,  якого було аж занадто багато.  Інформація  була надійно захищена, адже бібліотеки і кріо-сховища людського ДНК розташовувалися поруч із МВ. Самі Марини Василівни перебували в сховищах вищого захисту,  причому МВ3 була рухливою. Її невеликий Дім плавав по самих глибоких  місцях світового океану, і відповідала вона за морський транспорт і підводні бази.

    Порадившись, МВ вирішили ущільнити бібліотеки і кріо-сховища самими необхідними приладами й інструментами, а також кріо-коконами для тих едемітів,  без яких просто неможливо буде за-консервуватися  і роз-консервуватися. Свідомість і пам'ять інших едемітів  будуть  записувати  в живі мізки-бібліотеки, адже тіл було просто занадто багато, щоб можна було їх  усі надійно сховати.   А матеріальне добро - заводи, фабрики, наукові лабораторії у всіх куточках планети, просто речі і витвори мистецтва ховати було просто нікуди.  Але зате є інформація, як це все можна створити і побудувати, та  якщо ще буде кому це відновити, то і досить.

    Після цього МВ послали всім своїм едемітам повідомлення про швидкий кінець світу з вимогою завершити всі свої земні справи, і в порядку черги повертатися у свої Доми для записування свідомості, а фактично, для смерті. Майже всі зустріли це повідомлення спокійно, адже багатьом з них уже не раз доводилося змінювати тіла, змінювати життя, а сон протягом  сотень років їх не лякав.

     От тільки едеміто-мами запанікували.  Річ у тім, що власних, біологічних, дітей  у едемітів було всього два чоловіки, і це були діти  Марини Стеценко-Бартон. Інші були або клонами чоловіків, якщо едеміт був у Марисе-тілі, чи нормальними людськими дітьми, якщо едеміт був у тілі іншої людини.   І таких дітей розплодилося на Землі вже досить багато, причому їх едеміто-матусі, а іноді, вкрай рідко, і едеміто-татусі, любили своїх дітей не менше, ніж Марина Стеценко-Бартон своїх.  Їх теж потрібно ховати, тому що жоден  едеміт-мама не залишить своїх дітей гинути.  

    Багато високопоставлених земних едемітів,  які "розпаскудилися" на поверхні, як казала МВ2,  заперечували. Вони говорили, що у більшості  таких дітей Коефіцієнт Придатності Душі не буде вище граничного рівня, і цим буде погіршено генофонд відродженого  людства.  Але  МВ1 засміяла тих, що заперечували:

    - Цікаво, добродії політикани, а  чи знаєте ви, що не тільки в наших біологічних дітей, Грегорі і Луїзи, але й у їхньої мами, нашої прародительки, Марини Стеценко-Бартон КПД не дотягує до порога?  А в більшості наших маломозих едемітів? Може, нам усім само-ліквідуватися, як невартим майбутнього раю? А хто ж тоді цей рай побудує, і хто відродить людство?   - і політики замовкли. Бездітні, звичайно, політики.

     Тому вирішили записати пам'ять  і таких дітей, і чоловіків едемітів, а також взяти в них всіх зразки ДНК із тим, що б потім відновити і тіла, і свідомість.  Будуть потім працювати вихователями у нових людей - знову відродженої еліти людства.

    Робота кипіла.  Вертольоти, літаки, кити і космічні кораблі доправляли едемітів  з ріднею у  Доми, де їхню пам'ять зчитували в "бібліотеку персоналу", паралельно стираючи свідомість і перетворюючи їх просто в шматки м'яса.  Потім спеціальна жива машина  виготовлювала з цих тіл...консерви. Випарювала, висушувала, розмелювала. Адже імовірніше всього ПІСЛЯ нові тіла ні з чого буде будувати, а ці консерви - повноцінний будівельний матеріал. Євгеній, що спроектував "консервну машину", і дуже нею пишався, жартував: "Краща їжа для людини - чоловічина! Стовідсотково придатне співвідношення всіх поживних речовин!"  Тюками сухої "чоловічини" ущільнювали бібліотеки і кріо-камери, наповняючи ними весь захищений простір.

      А тим часом на Землі почалася паніка. Інформація про циклопічну катастрофу, якої не уникнути, просочилися з обсерваторій,  урядів і наукових організацій у пресу. І почався кошмар - грабежі, дикі оргії, підпали, самогубства.   Едеміти з родинами, що спочатку зволікали з приїздом у Доми, стали з'їжджатися,  випереджаючи графік. Консервні машини не могли впоратися  з переробкою своєї сировини, та й місце для збереження  сушеної чоловічини кінчалося.  

    А що ж наша Маняша?   Як тільки Маня спустилася по трапу літака і принц із букетом троянд у тремтячих руках зустрів її, так відразу МВ2 і довідалася про Манін секрет. У Паризькому аеропорті, як і в багатьох інших, була едеміто-охорона, для якої вміст патлатої голови принца був як на долоні.  МВ2 навіть не засмутилася, не до того, і вирішила не турбувати Маню якийсь час, нехай дитинка потішиться трішки перед кінцем світу. Тепер уже все рівно.  

   А  Маня відключила едеміто-зв'язок і начисто забула, що багато років прожила русалкою в компанії дуже дивних істот. Вона пізнавала ЛЮБОВ, не просту, як до едемітів, людей,  рибок чи навіть до Марульки, а справжню, між чоловіком і жінкою.  А як же жіночі гормони? Вірніше, повна їхня відсутність? А навіщо вони, питаю вас, якщо Маня любила серцем?

    Спочатку вони гуляли по Парижу, відвідували всякі вистави-концерти, кав'ярні-ресторани, музеї-собори, а потім все на світі, окрім них самих, перестало їх цікавити. Маня вибралася з готелю і переїхала до Андре, у маленький будиночок у пригороді Парижу, де вони  насолоджувалися товариством  одне одного і зовсім нічого не помічали навкруги.