Розділ ХІІ

- Як успіхи?

- Сумнівні – відповів Малік капітану.

- Що саме тобі не подобається? – уточнив Адон.

- В апаратній, я був певен, що зможу створити ідеальну жінку, але тепер, я маю багато сумнівів.

Адон дивився на Маліка, який то заглядав в мікроскоп, то знову відходив від нього. Не такі новини він сподівався, почути коли прямував до лабораторії.

- Пройшов майже тиждень, навіть Михє вже краще і він ходить по кораблю, а ти досі возишся з тими клітинами.

- Адон, я правильно зрозумів, ти мені дорікаєш? – Малік вкотре відірвався від мікроскопа і подивився на капітана – Це людина, жива, це тобі не мишей клонувати!!!

- Вибач, просто я був певен в тобі, як ні в кому в команді, а зараз, - капітан видихнув – Я нервую.

- Через те, що Сем може бути правим і доведеться повертати Леліт?

- Ні, звісно – збрехав Адон – Я не хочу більше помилок, ми не маємо на них права, бо доведеться повертатись з нічим.

- Леліт, ще не знайшли? – спитав Малік.

- Ні, вона ніби крізь землю провалилась – відповів Адон – Ти розумієш, що якщо в тебе не вийде доведеться повертати Леліт.

- Якщо вона ще жива. – уточнив лікар.

- То що ти скажеш? – спитав капітан.

- Я б радив її знайти і повернути. – відповів лікар.

- Я прислухаюсь до твоєї поради.

Капітан вийшов з лабораторії, він попрямував до апаратної. Сів в своє крісло, поклав руки на стіл, який тієї ж миті засвітився, і голосно промовив:

- Михє, Рід зайдіть до мене

Через деякий час до апаратної зайшли хлопці:

- Як ти себе почуваєш, друже – звернувся він до ІІ помічника.

Той у відповідь помахав долонею, показуючи що почувається 50/50. Вони присіли за стіл, і дивились на капітана:

- У мене для вас місія…

- Знайти Леліт? – перебив Рід.

- Так знайти Леліт і повернути – продовжив Адон – Михє, якщо ти відчуваєш, що не можеш, то я дам в допомогу Ріду когось іншого.

Михє кивнув головою, він написав на столі пальцем:

- Все нормально, я зможу.

- Гаразд, для початку просто її знайдіть, поки що жодних контактів, жодних. – уточнив капітан – Хочу бути певен, що вона жива. Можете летіти і брати в допомогу кого завгодно окрім Сема.

- Адон, на кораблі не так багато людей, він дізнається – зауважив Рід.

- Я не збираюсь, щось приховувати від жодного члена команди. – відповів Адон – Я все йому скажу, але від цього завдання ми його відсторонимо, за ради його ж безпеки.

 - Зрозуміло – відповів Рід.

Адон встав з за столу першим, хлопці піднялись слідом.

- У вашому розпорядженні будь-яка техніка, все що потрібно, Михє – звернувся Адон – Ви не обмежені нічим, використай свої повноваження по максимуму, головне знайдіть її.

Михє та Рід вийшли з апаратної, а Адон покликав Сема. І доки той, не зайшов до апаратної, капітан тримаючи руку на столі, обрав картинку лабораторії і утримуючи її пальцем, звернувся до лікаря:

- Малік, що там, є зміни?

На стіні лабораторії загорівся екран, Малік побачив Адона:

- Жодних – відповів Малік в екран.

- Йока приглядала за Семом, як він себе поводив цей тиждень?

- Нічого підозрілого – відповів Малік.

- Він не намагався знайти її? – уточнив Адон.

- Жодної спроби.

- Можливо Баал? – з надією спитав Адон,- Щось цей Сем таки дуже обережний.

- Я сам дивуюсь, жодної спроби.

- Гаразд, я його викликав, зараз з ним поговорю.

Монітор згас капітан сів в своє крісло і заплющив очі. Він почув, як майже безшумно відчинились двері і до апаратної зайшов Сем. Він пройшов і сів у своє крісло, повернув його в бік Адона, щоб краще бачити капітана, який відкрив очі, як тільки той зручно вмостився:

- Я відправив Михє та Ріда на пошуки Леліт – почав капітан.

- Давно пора, хоча Михє, ще слабий і відправляти його не найкраща ідея. – зауважив Сем.

- Ти не намагався її знайти?

- Ні, я чекав наказу, - відповів Сем.

- Знаючи, який ти впертий, мені дивно, що ти досі не намагався.

- Я ж сказав, ще тоді, - відповів Сем – Вона не варта нашого часу.

Адон дивився на Сема і намагався збагнути чи щирі його слова:

- Ти розумієш, Леліт не повинна жити, так вона твоя підопічна, але її гени, в ній більше від людини, а ніж від нас. Вона небезпечна.  

- Я розумію, що ми її створили, а тепер мусимо вбити, бо вона не відповідає.. – він кипів, серце розривалось від люті, але зовні зоставався спокійним – Нашим стандартам.