І плинув час.

Кілька днів я валялася на галявині, де ми випали, намагалася створити портал недалеко від міста, але і не так щоб нас легко можна було виявити. Поступово відновлюючи сили я спочатку розповідала Леріну все те що встигла дізнатися про драконів, ми вирушили у дорогу, розбавляючи час цікавими історіями про часи, які я провела в академії й численні подорожі, до того. А коли змогла нормально ворушитися, дракон став випитувати у мене відомості про практичну сторону навчання, в основному це стосувалося бойових навичок і магії повітря, і я почала його потихеньку вчити, в силу свого фізичного стану.

Під час моїх пояснення та оповідань, практики й нешкідливих пустощів які ми придумали, щоб скоротати час вдень і відправлятися у дорогу вночі, що було найбезпечніше, я помічала як в раніше наляканих і переповненого болю від втрати, золотих очах дракона почали танцювати яскраві вогники життя, що було гарним вісником його психічного одужання.

Минуло декілька тижнів, ми йшли, дізнавалися все нову інформацію про драконів і про те хто і коли їх бачив, вчилися, потроху грали, розповідали історії і як то так сталося що в один вечір, Лерін, подаючи тарілку каші з багаття, назвав мене сестричкою. Це було так несподівано приємно, що надалі ми один до одного так і стали звертатися, я кликала його братом, а він мене - сестрою.

Нарешті ми дісталися Драконячої скелі, в якій за легендою з'явився перший у світі дракон.

- Сестричка, почекай мене тут, я скоро повернуся. - Серйозно сказав Лерін, і обернувшись на дракона полетів. За цей час він сильно змужнів, перестав бути тим хлопчиком якого я зустріла кілька тижнів тому. У нього з'явилися прагнення, мрії, азарт і тяга до життя, чого я не побачила в ньому в першу нашу зустріч. Я дійсно прив'язалася до Леріна, відчувала в ньому рідну душу, дитя яке прагне побачити диво, який хоче захистити і якого хочеться захищати, некровний, але брат по духу.

Коли Лерін повернувся вже вечоріло, він був похмурий і серйозний, але як тільки побачив мене знову став тим пустотливим юнаком з розчуленою мордочкою. За вечерею він заявив мені, що йому дозволили відправитись в подорож зі мною. Від такого повороту подій я трохи розгубилася і тому тільки скромно посміхнувшись мовчки закінчила їсти й вляглася під могутнім крилом теплого дракона прикривши повіки. Вночі я довго думала про те що можна зробити для його блага, подорожувати зі мною це не підходяще заняття для талановитого і юного хлопця, як він. Йому потрібно багато чому навчиться, хоч я і закінчила академію, але не маю досвіду в навчанні кого б там не було, та й він сам не так давно сказав що хотів би вчитись в академії, а тому прийнявши рішення про те що потрібно посприяти його зарахуванню я обережно вилізла з під крила і наклала на галявину, де ми ночували захисний купол. Він звичайно не випустить дракона зсередини, але і всередину до нього ніхто не потрапить, все-таки він досить потужний. А коли я повернуся то він навіть не помітить що мене не було.