Лицарське Призначення

6

Юлечка була в розгубленості. Вона дуже заплуталася, і з недавніх пір перестала розуміти себе, свої думки і почуття. Той єдиний поцілунок, майже силоміць зірваний з її губ водієм маршрутки, залишив незгладимий слід в її серці. Він незбагненним чином вніс величезне сум’яття у свідомість жінки, розбудивши в його потаємних закапелках такі палкі бажання і фантазії, про які Юля раніше й гадки не мала.

Багато років вона вважала себе розсудливою і статечної жінкою. Люблячою матір’ю для дітей, вірною дружиною чоловікові, шановним педагогом в школі. Кожен день її був вивірений чи не до секунди. Вранці навести красу, погодувати дітей з чоловіком і на роботу. У школі уроки, наради, позакласні заняття. Перерв вистачало тільки щоб прийти до тями і перевести дух. Дім, діти, чоловік, повсякденні рутинні справи, яких завжди сила-силенна. Після них підготовка до наступних уроків, яка нерідко затягувалася далеко за північ. Вихідні ж зазвичай йшли на те, що б хоч трохи відіспатися і зрідка погуляти з дітьми.

На щось інше вільної хвилини вже не залишалося. Та й що ще їй було потрібно? Весь цей час Юлечці здавалося, що нічого, і вона вважала себе цілком щасливою жінкою. У неї була дуже цікава робота, розумники-дітки, яких вона просто обожнювала, люблячий чоловік що кохав і леліяв її. Життя протікало по налагодженому руслі, де був достаток, спокій, передбачуваність і тихий сімейний затишок.

Водій маршрутки одним своїм поцілунком зруйнував цю багаторічну ідилію. Він немов зірвав пелену з її очей, і все вмить стало таким тьмяним, одноманітним і нудним. Жінка раптом з несподіванкою зрозуміла, що їй нема чого згадати з прожитих років. Минулі тижні, місяці, роки… У пам’яті це була нескінченна низка сірих і непоказних днів і ночей.

Вона ні про що не шкодувала. Юлечці дійсно подобалася її теперішнє життя. Багато жінок мріяли б саме про таке. Багато з них були б щасливі тієї долею, яку небеса підготувала їй. Вона і сама пишалася, тим чого досягла, пишалася своїм соціальним становищем, пишалася своїм чоловіком і дітьми, навіть іноді пишалася тим, що чимало сусідів і знайомих заздрять їй.

А тепер їй цього було мало. Жінці захотілося більшого. Захотілося незвіданого. Захотілося того про що раніше навіть і не мріялося. Захотілося відчути те, що було досі поза її досяжністю. Захотілося казки. Захотілося заборонений плід, який так раптово впав в її руки. Юлечці раптово захотілося стати іншою, такою, якою її ніхто не знав, але якою вона іноді уявляла себе в найпотаємніших снах і мріях.

Свідомо жінка розуміла, що це нереально, нездійсненно і нерозумно. Але в глибині душі їй, наче маленькому примхливому ​​дівчиську захотілося виконання цієї мрії. Хоч на секундочку, на маленьку мить потрапити в те життя, яке вона собі сама придумала. І в цій вигаданій, нафантазованій нереальності обов’язково побачитися ще раз з цим дивним водієм маршрутки, і чого вже приховувати, відчути смак його полум’яного поцілунку.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше