Розділ 7

(Лія)
 

Чудова осіння прохолода вже була відчутна. Змінювалась пора року, а разом з нею і моє життя. Всі негаразди і проблеми залишились в минулому. Тепер в мене є лише теперішнє і майбутнє. Не могла уявити, що так скоро захочу все залишити і почати нову сторінку моєї власної історії…

Кажуть, хто не пам’ятає минулого, той не вартий майбутнього. Я не заперечую, це так, бо саме завдяки минулому я стала тією, ким є зараз. Наші невдачі та помилки роблять нас сильнішими і не дають опустити руки на шляху до своєї мети.

За роздумами я й не помітила, як ми були вже на місці. Невелика кав’ярня біля міського парку вразила мене своєю затишністю. Приємне тепле світло охоплювало кожен куточок. Все було зроблене в стилі прованс. Картина з лавандовим полем ідеально доповнювала інтер’єр і дарувала певне відчуття гармонії.

Ми обрали столик і зробили замовлення. Я помітила зацікавленість Меган в цьому офіціанті. Та й він на неї якось цікаво дивиться. Треба їх познайомити. У мене з’явилась просто феєрична ідея.

— То, що тебе цікавить, Меган!? — сказала я, підкресливши її ім’я, коли офіціант проходив повз.

— Усе. Від першої до останньої секунди як ти була з ним, — відповіла вона. Треба щось цікаве, о придумала.

— Е ні. Так нецікаво. Граймо в «правда або дія»,— я дивилась на подругу, яка зовсім нічого не підозрювала.

— Це навіть цікавіше. Що ж, я почну. Правда або дія?

— Правда, — впевнено відповіла я.

— Нік тобі подобається?

— Так, але поки мені треба розібратись з Джейком. Правда або дія?

— Правда, — хм, що ж таке їй загадати.

— Ти маєш хлопця?

— Ні. Ти ж це сама чудово знаєш,— звісно, що знаю, роблю вигляд, що ні.

— Серйозно, я думала, що ти вже пів курсу звабила.

— Ну ось так. Правда або дія?

— Правда.

— Скільки разів він цілував тебе? І не розказуй, що тільки 1.

— Так, не один. За його ініціативи — 4, за моєї —2,— здається, я зовсім з глузду з’їхала. Поцілунки вже рахую.  

— Щось ти відстаєш подруго.

— Трохи є. Правда або дія? — дія…будь ласочка. Дівчина на мить задумалась та все ж сказала:

— Давай… дія, — чудова можливість їх познайомити.

— Познайомся з офіціантом і залиш свій номер телефону, — ви б сказали, що це неправильно, але я ж бачила як вони дивляться одне на одного і впевнена, що Меган не перший раз в цій кав’ярні.

— Ти знущаєшся? Давай просто поговоримо, я не хочу з такими завданнями грати, — відповіла Меган і склала руки на грудях.

— Ні, не знущаюсь, але це завдання ти мусиш виконати. Хоча б для того, щоб не жаліти про те, що ти не наважилась.

— Добре, ти права, — сказала вона і написала на серветці номер телефону.

— Я завжди права,— з посмішкою відповіла я.

Вечір, справді, був чудовий. Ми поговорили вдосталь і Меган наважилась познайомитись і залишила серветку з номером телефону. Наступного дня їй хтось подзвонив і запросив на побачення. Наш випадок можна занести в топ 10 приколів, що вийшли з-під контролю.

У моїй душі радіє маленька дитина, яка просто пожартувала, але вийшло досить цікаво. Сподіваюсь, в них все складеться якнайкраще.

                                                                      *    *    *

Ще один день і ми нарешті повернулись до навчання. Решта днів були не такими насиченими як цей тиждень. Я навіть забула про той інцидент. Мені нічого не загрожує, а значить хвилюватись не варто. Про те, що сталось я згадую лише коли бачу шрам на ключиці. Але думаю, він скоро зійде.

 Меган почала зустрічатись з тим хлопцем, до речі, звати його Генрі, він теж студент, тільки старшого курсу. Видно, що він закоханий в Меган і це взаємно. Вони просто ідеальна пара. Є один мінус — вони разом жартують з мене, хоч ні — це теж плюс. Що єднає людей більше, ніж бажання посміятись над третім? Хоч це теж по-доброму.

Цей чудовий вересень закінчився дуже швидко, залишивши безліч різних емоцій. В моєму житті теж трохи наладилось — Джейк пообіцяв не лізти в моє особисте (правда, я йому не дуже вірю), а мама більше не захищає його. Також більше часу почала проводити з Кейт, Брітні, Максом і Томом. Я ще не стала дівчиною Ніка, але все ще попереду. Він познайомив мене зі своїми найкращими друзями Ентоні та Алексом.

Ентоні мені не подобається, якийсь він несерйозний і веде себе як балувана дитина, хоч дуже красивий, але Нік все ж краще. Алекс більш товариський і веде себе більш інтелігентно, теж приємної зовнішності, але віддаю перевагу брюнетам, хоч цей блондин, впевнена, розбив не одне дівоче серце.

Познайомитись з ними вийшло досить цікаво. Нік запросив мене до себе. Це мало бути перше нормальне побачення. Я приїхала трохи раніше назначеного часу, коли Нік був десь по справах, тобто не десь, а на роботі. Він працює на фірмі свого батька. Якщо чесно, то він, майже не працює як зазвичай, роблять це керівники.

Нік розповів трохи про свою родину. Мама з татом живуть в Сан-Дієго, де головний офіс їхньої фірми. Брат вчиться в Оксфордському коледжі. Як я зрозуміла, то бачать вони одне одного не часто, але їх це влаштовує.

Він сказав де взяти ключі, тож чекала його вже в будинку.

 Я вирішила, щоб не витрачати час дарма, приготувати вечерю. Мені робити не було чого, то ця ідея здалась найбільш вдалою. Коли все було готове, Нік ще не приїхав. Я подумала, що прибрати на кухні теж досить розумна ідея, часу ще багато. І коли вся кухня майже сяяла чистотою. Я почула кроки і побачила двох юнаків — Ентоні та Алекса.

Погодьтесь, дивно бачити на кухні дівчину в вечірній сукні із ганчіркою в руках.

— Ого, в Ніка нова домогосподарка…— ледь встиг сказати Ентоні, як Алекс його перебив.

— Як звати прекрасну леді?

— Лія. Як звати вас і вашого невихованого друга? — спокійно відповіла я, косо подивившись на Ентоні.

— Я Алекс, а це — Ентоні, — сказав хлопець з неприхованою усмішкою. — якщо не секрет, хто ви для Ніка?