Лише мій, нікого більше...

Розділ 8 (ч.2)

(Лія)

Не знаю як, але миттєво ми опинились в будинку. А потім цілуючись ще якось піднялись на другий поверх. Я дивуюсь що з нами робить пристрасть! Здається, легкий поцілунок, романтична атмосфера, а все дійшло аж...зрозуміло куди.

Нік повільно розстібав блискавку на моїй сукні, а мені все ніяк не підпорядковувались ґудзики на його сорочці. Ще мить і я стоятиму в білизні, а він ще досі повністю одягнений. Саме так і сталось. Я дочекалась цього моменту і повністю готова і не бажаю зупинити це ні на мить. Хлопець обережно водив руками по тілу, наче вивчаючи усі вигини, яких йому так довго кортіло торкнутись.

Він насолоджувався кожним міліметром моєї шкіри та не дозволяв покинути цю затію. Моє бажання тільки розгоралось, а ці ґудзики усе псують. Я не така досвідчена, щоб за декілька вправних рухів звільнити його від одягу. Здається, Нік зрозумів, що самій мені не вдасться зробити це. Коханий просто поцілував мене і скориставшись моментом безпомічності, зробив усе за мене і його сорочка полетіла вслід за моєю сукнею. У цей час я повністю захопила його губи своїми та притулилась до нього на небезпечну відстань.

Брюнет дарував мені шалену насолоду від одних лише поцілунків, які поступово брали в полон не лише губи, а й шию, плечі. Хлопець ніжно цілував мене іноді прикушуючи мою шкіру, тим самим змушуючи відчувати насолоду на межі з болем, але дуже приємним. Тихий стогін вирвався з моїх вуст. Чорт, я збожеволію так скоро, а досі в білизні. Уявляю, що може зробити Нік, була б я без неї.

Я просто заплющила очі, бажаючи відчути усю пристрасть між нами, яка розгоралась великим вогнищем почуттів. Лише на мить хлопець відірвався від мене, щоб тихенько прошепотіти:

- Мила, може перейдімо до ліжка?

Лише зараз я помітила, що ми досі стоїмо посеред кімнати. Я мовчки кивнула, бо вимовити й слова змоги не мала. Поривчасте дихання та часте серцебиття давали про себе знати. Я зовсім не готова до такого роду фізичних навантажень, але, здається, потрібно звикати.

- Чшшш, заспокойся, - долинуло від Ніка. - Здається, ще не було нічого, а в тебе серце так швидко стукає.

- Все добре, - ледь натягнула посмішку я. Щодо серцебиття згодна, далеко не таке як завжди.

- Та не добре. Ти хвилюєшся, - між репліками залишав поцілунки на моїй шиї хлопець.

- Хвилюватись - нормально.

- Мені не подобається твоя напруженість.

- Я не можу інакше! - трішки роздратовано сказала йому.

- Просто заспокойся, - на секунду Нік перестав цілувати мене та поглянув у очі. - Вір мені. Я не хочу, щоб ця ніч запам'яталась тобі не надто приємною.

- Добре, ти правий, я хвилююсь, - визнала це я. - Нік, звісно я хвилююсь. Певно, кожна на моєму місці відчуває це ж саме.

- Добре, поговоримо коли твої нерви будуть в спокої, - хмикнув милий.

- Ось так все зіпсувати! - посміхнулась я.

- Зазвичай, це робиш ти, - Нік ледь цілував мою шию.

- А тільки я прийняла рішення, то ти... Не схоже на помсту?

Я торкнулася підборіддя хлопця та обережно підняла його погляд.

- Можливо, - Нік ліг поруч. - Хоча не зовсім. А ще більше мені не віриться, що ти сама не пошлеш мене далеко. Не вигадаєш про ревнощі Тома, не скажеш, що ми просто друзі, - брюнет обережно торкався пальцями мого волосся.

- Не скажу. Уже немає причин для цього. А ще...хотіла спитати про дещо, - я лягла на бік та сперлась на лікоть.

- Що? - солодким тихим голосом запитав коханий.

- Ти не складеш мені завтра компанію? - хитро посміхнулась та поглянула в самісінькі темні очі хлопця.

- Що ти плануєш?

- Шопінг.

- Ні, з цим не до мене. У тебе є Кейт, Брітні, Меган, Джулі, то чому я? - підняв брови догори Нік. - Ну, якщо тобі так хочеться знати думку хлопця, то хоч з Алексом домовся чи Томом. Але не я.

Певно, факт - сходити зі мною на шопінг Еванса не дуже влаштовує. Його реакція доволі звична, як на хлопця, але я хочу побути саме з ним. Хоч недовго.

- Коханий, - протягнула це слово я. Але брюнет лишався незворушним. - Милий, ну будь ласочка!

Згодна, це виглядає дивно. Особливо для мене. Давно не звикла щось у когось просити.

- Ні, - долинуло від нього.

- А якщо я знову втечу кудись за кордон. І знову тобі нічого не скажу? - милим голосом сказала я та лягла ближче до хлопця.

Нік Еванс, чому саме зараз ти такий незворушний? Це всього лиш декілька годин в торговельному центрі! Я пропалювала милого благальним поглядом, а потім потягнулась до його вуст, щоб поцілувати.

- Ну, будь ласка!

- Добре, - прошепотів він та поцілував мене. - Тільки не на весь день!

- Ні, не весь, - закотила очі у відповідь.

***

- Чорт візьми, Лі, ти ще довго? - з-за примірочної почула роздратований голос Ніка.

- Ні, - крикнула у відповідь та виглянула до нього. Хлопець стояв навпроти та щось клацав у телефоні, не забуваючи нагадувати мені, що я його змусила сюди прийти. - Подивись хоч!

Брюнет підняв втомлений погляд на мене. Але потім він зімкнув губи в легкій посмішці та подивився знову з ніг до голови. Мені була дуже цікава його реакція, що аж на мить я засумнівалась у тому, чи правильну модель сукні обрала.

- Тобі йде, - спокусливо підморгнув мені.

Я знову подивилась на себе у дзеркало. Коротка біла шовкова сукня, що переливалась при білому світлі, гарненько облягала мою фігуру. Тонесенькі бретелі переходили в легке плетіння по відкритій спині, що не закривали жодного її міліметра. На грудях була легка складка тканини, але саме цією моделлю це було передбачено. Це шалено спокусливо!

- Але...мені здається, чи ти йшла сюди, щоб купити щось більш ділове для університету? - не відмовив собі в бажанні залишити шпильку Нік.

- Ще встигну. Але цю красу я беру, - із захватом відповіла.

- Бери. Тільки давай далі ми підемо обирати тобі купальник, чи хоч білизну, бо в сукнях я взагалі не тямлю! - рівним тоном сказав милий.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше