1 - 3

Пошуки успіхом не увінчалися. Втім, надії особливої ​​і не було. Навіть з моїм напівтваринних чуттям відшукати незнайомої людини в головному корпусі в розпал робочого дня — затія майже напевно провальна. Це от якби він там, на четвертому поверсі, залишився — то була б інша розмова. Я навіть піднялася на місце нашої зустрічі, намагаючись взяти слід, але він розтанув, як тільки звернув в коридор другого поверху. Нічого не вдієш — доведеться йти додому і сподіватися зустріти його знову в самому найближчому майбутньому. Або відшукати... Техномаг, третій курс... Чи багато їх там вчиться? Сотня, півтори — навряд чи більше.

Настрій відразу піднялося.

Йшов дрібний, але пухнастий сніг. Він уже покрив доріжки і кущі ватним шаром і хрустів під ногами. Глибоко вдихнувши прохолодну свіжість, я спробувала пригадати обличчя свого рятівника. Очі... такі незвичайні, жовті, як у вовка, але розріз вузький і витягнутий, чому він виглядав так, немов постійно щось замишляє. Або підозрює...

«Собака-подозревака», — усміхнулася я.

Що ще... Одягнений в чорно-помаранчеве... навушники! Міцні, сильні руки... з якою легкістю він мене підняв. Цікаво, а як у нього...

Я похитала головою, намагаючись позбутися від виниклого перед очима образу. Почалося... Образ не відступався, і з моїх грудей вирвався тихий утробний рик. У ньому звучало відразу два голоси: мій — злий, і Звіра — спраглий.

У цей момент, підкоряючись наполовину несвідомим імпульсам, ноги самі понесли мене. Чи не розбираючи дороги і завдяки всіх богів (в яких не вірила) за те, що взулась сьогодні в кросівки, я мчала повз гуртожитків, прямо в ліс. Дорога була нерівною: місцевість горбиста, всюди стирчали коріння, валялися гілки і шишки, і добре ще, що крони дерев майже не пропускали сніг, інакше я б точно десь навернулася.

Прийшла до тями кілометрів за три від своєї общаги. Зупинившись і намагаючись перевести подих, оцінила маршрут: пішла вигином, добре. Якби бігла прямо, були б всі десять. І припустили додому в легкому, відновному темпі.

Коли я, рипнувши дверима, зайшла в свою кімнату, поверх смартфона на мене подивилася Саллі — сусідка і подруга дитинства за сумісництвом. Вона лежала на дивані в сутінкової темряві і навіть не помічала, сто сонце вже майже сіло.

 — Де ти була? — запитала вона, знову утикаясь в світиться екранчик.

 — Бігала, — саркастично відповіла я. Схопила з крісла невеликий рушник і витерла піт з лиця і шиї. Одягнена я все-таки була абсолютно неналежним чином.

 — В цьому? — Саллі, мабуть, подумала так само. Вона навіть вимкнула телефон і окинула мій прикид напівпрезирливо поглядом.

Ні, не так вже все погано, насправді. Джинси, легкий короткий пуховічок і шарф... по погоді одягнена.

 — У русі — життя! — я спробувала стягнути з себе джинси, але вони міцно прилипли до мокрих ніг. Довелося їх стягувати, вивертаючи навиворіт, немов знімаючи шкірку з банана. Або з сосиски.

Саллі подивилася на мої муки і співчутливо зітхнула:

  — Що, знову приперло?

  — Не те слово...

 — Повний місяць же ось тільки недавно було?

 — А тепер уже знову, уявляєш, місяць пройшов! — я мимоволі підняла голос, потім схаменулася і вже спокійно продовжила: — Два дні ще до повного місяця. Але вже почалося.

 — Звір прокидається... — Саллі знову зітхнула, відклала телефон і села на ручку крісла, в яке я впала, стягнувши, нарешті, з себе джинси. Вона обняла мене за плечі, примостившись підборіддям на маківці. — Ти добре з ним справляєшся, Нетті. Сподіваюся, мені поки не потрібно прив'язувати тебе на ніч до батареї?

 — Поки не потрібно, — мимоволі посміхнулася я. — Якщо тільки не захочеш зі мною сексом займатися. Ось тут вже нічого обіцяти не можу.

 — Я віддаю перевагу хлопчиків, — фиркнула вона. — Чи не настільки все погано в моєму особистому житті, щоб йти на настільки невиправданий ризик.

 — Дивись, — я підняла на неї кровожерливий погляд. — припре сильно — зґвалтую адже!

Саллі підняла брови і, різко схопившись на ноги, відійшла від мене до самого вікна.

  — Іди бігай, — показала вона пальцем на двері. — І не втомленою не вернешся!

Я показала їй язика і пішла в душ. Так, на чому ми там зупинилися? Ага, знайти техномага...