Лист у вічність

Поезія. Збагни

Збагни…

Широкий плин хвилин і водограїв,

Збігає юнь у далеч берегів.

Пливе і час, летить, вщухає,

І ми за часом йдемо вслід.

 

Б’ємо час, немовби лід…

Ламаєм кригу труднощів, нещастя,

Б’ємось у часі, мовби птах в злощасті…

А все ж невладні ми спинити час.

 

Він пан собі, а ми лиш так –

Короткочасні хвилі у бутті,

Короткочасні долі у житті.

 

Пройде наш плин – і прийдуть інші.

Пройде наш час, а вслід за ним

Ми сивиною праці будемо укриті.

Ми, наче зграя журавлів,

 

Розлетимось собі по небу,

І хто куди, який у кого шлях.

Спрямує доля чи чекає крах?

 

Він – птах, а воля ж і така, як в мене,

Він – простір, та ширя, як я…

 

Широкий плин хвилин і водограїв,

Течуть кохання ріки й марноти,

В серцях у сотень – марнослав’я,

Гріховним злетом скутані вони…

 

Ламаєм кригу труднощів й нещастя,

Проте не знаєм, що там за вода,

Вона як біль, що крутить м’язи?

Як змій, спустошує серця?

 

А все ж невладні ми спинити час,

І плин пророцтв, і плин нещасть,

Століття, вкриті сивиною,

Вони як подих за спиною…

 

Ми, наче зграї журавлів,

Розлетимось собі по небу,

На крилах щастя і журбу

Нестимем долею для себе.

 

Перевернімо епопею всіх часів,

Змінімо напрямки доладні,

Поруйнувавши всі шляхи,

Безчестя, беззаконня та неправди…

 

Перевернути епопею владні ми…

Крокують Ірода закони,

Тож скільки їх в твоїм житті -

Помилок зроблено без Бога…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше