Лист у вічність

Поезія. *    *    *

*    *    *

О, як приємно ввечері сидіти

І прислухатися до нот дзвінких.

І слухати, старатися любити,

Душею линути у невідомий світ.

 

У світ, де музика лунає,

Де так приємний милий дзвін,

А ти все згадуєш, кохаєш,

Думками линеш в молоді роки.

 

Хіба ж можливо це забути

І поховати десь в собі?

І поховати рідну пісню,

Яка вела тебе в житті?

 

Звісно ж – ні!

Ніколи не забудеш,

Ти пам’ятатимеш пісні,

Які тебе навчила мати,

Які співала уночі.

 

Мелодія життя – це вічність незбагненна,

Вона живе й ніколи не помре,

І буде ще багато раз лунати,

Бо музика – це вічне, це святе.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше