Лист у вічність
Поезія. Маестро
Маестро
Музика – це мова почуттів.
Василь Сухомлинський
Блюзовий свінг…
Синкопа за синкопою. Маестро…
Зіграй, маестро, прошу нам.
Грай, грай, хай лине дзвінко звук,
Хай ллються ноти голосні!
Маестро, ах маестро…
Лише джаз –
Він заставляє жити,
Слухати, любити…
Ця пристрасть так жадана нами.
Хай лине, лине чарівливо
Цей блюз, цей стан.
Ах, Боже правий,
Завмерти можна. Мов рікою
Тече гармонія у даль,
Від цієї музики завмреш
У чарах, чарах весь.
Але ти грай! Твори!
Не зупиняйся!
Старий маестро вбраний
У сюртук благенький,
Штани потерті на ногах…
Та він є вільний!
Зіграй же нам свій джаз!
Гра пречудова!
Захоплює мій розум, серце, стан.
Старий маестро, грай, благаю нам!
Рікою ллється свінг безперестанно,
Звучить так мило, невблаганно,
Здається, ця музика у наших снах
Завжди була і буде там.
Маестро, маестро…
Закінчилась гра. Усі затихли –
Тиша мовчазна,
Затихли звуки гри фортепіано -
Усі мовчать. Пливе життя.
Поглянув маестро –
Люд здивований від гри…
Заглянув в очі він людські,
Як в душу, в серце…
Аж до болю,
До болю глянув він туди.
Маестро скінчив гру. Чудові твори
Вже не полинуть із-під рук…
Скінчився тривожний серця стук…
Та він не вмер, –
І далі линуть у даль віків роки життя.
В них насолода й майбуття.
#2446 в Різне
#616 в Поезія
#1662 в Молодіжна проза
Відредаговано: 05.06.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
