Листяні хроніки

Листи з себе (1)

Власне, навіщо мовчати? Якщо вже ми пройшли муки народження і небажаного дозрівання, то що може бути більшим відшкодуванням пережитого вторгнення в дійсність, ніж насолода говорити?

Століттями хтось викидав слова, як покидьки з вікон, аж поки на них не розквітали нові вислови. Отож треба говорити і говорити, слухати сказане всіма мовами, бо тільки так наблизимось до множинності світу, його нескінченного одноманіття. Спасибі поетам, що й до нас так щедро угноювали своїми словами грунт, на якому виростуть і наші ефемерні вірші.

Назарій Назаров

Подобається

#3762 в Сучасна проза
#4763 в Фентезі

У тексті є: спогади, музика, природа

Відредаговано: 25.07.2019

Додати до бібліотеки

Поскаржитись