Листяні хроніки

Листи з себе (9)

На відстані не пережитої нудьги, занурені в печаль, ми сиділи вдвох, намальовані срібним олівцем. Перегукуючись поверх справ і зобов’язань, ми розмовляли, стоячи на верхівках своїх життів, і дивилися одне на одного через провалля. У долині йшло чиєсь невідоме життя, поміж зелених полів розкинулися хатинки, у яких ми могли б колись зустрітися і випити узвару, якби народились не собою.

Назарій Назаров

Подобається

#3762 в Сучасна проза
#4763 в Фентезі

У тексті є: спогади, музика, природа

Відредаговано: 25.07.2019

Додати до бібліотеки

Поскаржитись