Листяні хроніки

Сам на сам (1)

Темний вогник у внутрішній імперії пітьми, свідомий пил, що повис у повітрі темної кімнати, зачиненої з правіку, куди ніхто не має входити. Озеро, дно якого звернене угору, з якого ні краплини не витікає. Велике око, у центрі якого я сиджу і все бачу довкруж, а мене – ніхто. Я – міцно збудована оселя, і кому під силу пройти стіни, як не тим, у кого, як і в мене, немає себе?

Назарій Назаров

Подобається

#3762 в Сучасна проза
#4763 в Фентезі

У тексті є: спогади, музика, природа

Відредаговано: 25.07.2019

Додати до бібліотеки

Поскаржитись