Листяні хроніки

Сам на сам (3)

Писати треба власною мовою, але так, ніби за кожним словом стоять слова усіх мов світу, щоб записане було лише частиною сказаного багатьма мовами водночас, і власна мова стає повітрям, що пахне в лісі інакше, ніж на березі моря, залишаючись усе тим же повітрям.

Витвір – він тому й витвір, що про нього ніхто не знає, що він може будь-коли зникнути, і такого вже більше не буде. Він десь зріє під вологим камінцем, покритим мохом, повз нього пропливають риби зі струмка, а він тихо ховається, поки не стане.

Назарій Назаров

Подобається

#3762 в Сучасна проза
#4763 в Фентезі

У тексті є: спогади, музика, природа

Відредаговано: 25.07.2019

Додати до бібліотеки

Поскаржитись